|
Сторінка 1 з 4
1. Гігієна як наука, її мета, зміст, завдання, методи дослідження та зв’язок з іншими науками.галузь медичних знань
1.Гігієна - це наука, що вивчає закономірності впливу оточуючого середовища на організм людини з метою обгрунтування нормативів,санітарних правил та заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, укріплення здоров"я та попередження захворювань. Мета Г. полягає у збереженні та зміцненні здоров"я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства в цілому. Завдання Г.: 1.)вивчення закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини; 2.)вивчення стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку для здоров"я населення та об"єктів навколишнього середовища; 3.)наукове обгрунтування оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища на підставі відомостей про їх якісну , кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини; 4.)впровадження Г. нормативів і рекомендацій в практику, перевірка їх ефективності і подальше вдосконалення; 5.) науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому.Методи Г.: а.) епідеміологічний метод; б.) Метод санітарного обстеження і опису; в.) М. гігієнічного експеримену : - м.натурного екперименту; - м. лабораторного експерименту; г.) М. санітарної екпертизи.
2. Місце та значення гігієни в системі медичних наук. Характер і спрямованість профілактичної медицини на різних етапах розвитку суспільства.
2. Г. використовує наукові дані і методи дослідження суміжних дисциплін : астрономії, географії, геофізики. геології, кліматології, метеорології, океанології, радіології. Г. користується науковими даними про здоров"я людини та популяції , чим визначаєть її зв"язок з клінічними дисциплінами, анатомією, гістологією, ембріологією, фізіологією,біологією,мікробіологією, геронтологією тощо. Результати Г. досліджень вткористовуються для розробки не тільки профілактичних, але й лікувальних заходів, що зумовлює зв"фязок гігієни з терапією, хірургією, інфекційними хворобами, а також під час проаедення наукових досліджень.при здійсненні всіх видів виробництва, забезпеченні сприятливих умов для навчання , виховання, побуту, праці, відпочинку, харчування.
3. Cанітарно-епідеміологічна служба в Україні, її структура та функції.Єдність дій лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів у справі забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення Санітарно-епідеміологічну службу України складають органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю МОЗУ, відповідні заклади і підрозділи міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ, держкомітету у справах охорони державного кордону, національної гвардії,СБУ. Основний заклад санслужби України - санітарно-епідеміологічна станція.
4. Вплив природних факторів і соціальних умов на організм людини та здоров’я населення. Стан здоров’я населення як показник соціально-економічних досягнень, успіхів науки та організації охорони здоров’я.
Фактори : 1.) хімічні (речовинні) хімічні елементи або сполуки, що входять в склад повітря, води, грунту, їжі або є їхніми домішками; 2.) фізичні (енергетичні)температура, вологість і швидкість руху повітря, атмосферний тиск, сонячна радіація, шум, вібрація, іонізуюче випромінювання, появи Ем, теплової. акустичної, гравітаційної та ін. видів енергії. ; 3.) біологічні (біотичні) патогенні мікроби, віруси, гельмінти, гриби.; 4.) психогенні (інформаційні) слово, мова, письмо, взаємовідносини в колективі.
5. Глобальний характер забруднення води, повітря, грунту в умовах НТР і найважливіші проблеми профілактики захворювань населення.
Забруднення – це такий стан, коли в об”єкті навколишнього середовища забруднювач знаходиться в кількостях, що перевищують ГДК, і може спричинити несприятливий вплив на здоров”я та санітарно-побутові умови проживання людей. Основними джерелами забруднення атмосфери міст в умовах НТР є промислові підприємства автомобільний транспорт, теплові електростанції, авіаційна та космічна техніка, ядерна зброя, атомна енергетика тощо. Грунт населених пунктів може забруднюватись хімічними речовинами, що вносяться планомірпно, цілеспрямовано. організовано (пестициди, мін.добрива, структуроутворювачі грунту, стимулятори росту рослин ), а також побутовими та промисловими речовинами , що потрапляють в нього з стічними водами, твердими покидьками, вихлопними газами автоттранспорту. Вода забруднюється промисловими та побутолвимиводами, стучними водами тваринницьких комплексів, дренажні води , судноплавство. Фізичні агенти, хімічні рекчовини, біологічні види, що знаходяться в навколишньому середовищі в кількостях, що перевищують ГДК, шкідливо впливають на людину, а в поєднанні з внутрішніми спадковими чинниками, а також соціальними чинниками формують здоров”я.
6. Розвиток народного господарства в державі як фактор, що визначає розвиток гігієни та шляхи вирішення найважливіших соціально-гігієнічних проблем (харчування населення, умови життя, праці тощо).
Розвиток народного господарства в державі як фактор, що визначає розвиток гігієни та шляхи вирішення найважливіших соціально-гігієнічних проблем (харчування населення, умови життя, праці тощо).
В зв”язку з впровадженням нових технологій та повноцінним їх використанням на повну потужність в народному господарстві створюються нові умови, що самі по собі являються серйозним фактором впливу на стан соціально-гігієнічних проблем людства. Зокрема підвищилася виробнича потужність , що дозволяють перевищити попит пропозицією. З одного боку, це дозволяю покращити умови проживання людства, однак з другого боку людство підлягає негативним техногенним впливам, що в значній мірі впливає на тривалість життя людей, середній вік проживання та середній рівень здоров”я.
7.Основні етапи розвитку гігієни. Роль М. Петтенкофера, Ф.Ф.Ерісмана, С.П.Доброславіна , Г.В.Хлопіна та інших вчених в формуванні гігієни як науки.
Етапи Г.: 1.)емпіричний , 2.) науково-експериментальна Г. М. Петтенкофер-вперше створив кафедру гігієни в Мюнхенському університуті, організував гігієнічний інститут. розробив та впровадив в гігієну об"єктивні методи дослідження чинників навколишнього середовища з метою їх гігієнічної оцінки. Являється основоположником Г. як науки. О.П.Доброславін очолив першу в Росії школу Г. в Петурбурзі. Впроваджував в гігієну лабораторні методи лослідження, організував хіміко-аналітичну гігієнічну лабораторію. заснував Г. журнал "Здоровье" Був переконаним прихильником науково-дослідного обгрунтування практичних санітарних рекомендацій і добре розумів значення соціальних чинників для можливості їх реалізації. Ф.Ф.Ерісман вивчав вплив несприятливих санітарних умов на зір. Ініціатор створення спеціальних санстанцій в Росії. Його праці : "руокводство по гигиене" , "Профессиональная гигиена, или гигиена умственного и физического труда". Г.В.Хлопін очолював кафедри загальної та військової Г. Військово-медичної академії. Автор підручників та посібників "Основы гигиены", "Практические пособия по методам санитарных исследований", редактор журналу "Гигиена и санитария". Приділяв велику увагу розробці методів сан-хімічних досліджень, питанням гігієни водопостачання, охорони читоти водойм, житла, харчування.
8. Основні етапи розвитку і найвидатніші представники вітчизняної гігієни, та санітарної справи: В.Корчак-Чепурківський, О.М.Сисін, О.М.Марзеєв, В.З. Мартинюк, Л.І.Медвідь, В.М.Жаботинський та ін.
О.В.Корчак-Чепурківський - доцент кафедри гігієни Київського університету, завкафедрою Київського медичного інституту. Пропагував гігієнічні знання, організаційно-практичну роботу, направленій проти інфекційних захворювань. Автор "Изменения смертности в г.Киеве с момента введения в нем канализации", "Наши гражданско-санитарные потребности","Программы курсов социальной и прмышленной гигиены". Був прихильником статистичних методів. О.М.Сисін -санітарний лікар Москви (1913р.), начальник санепідвідділу Наркомату охорони здоров"я РРФСР, професор гігієни 1-го Московського медінституту, дійсний член АМН СССР, засновник і перший директор Інституту загальної і комунальної гігієни АМН СССР. О.М.Марзеев -начальник санепідвідділу Наркомздоров"я СРСР, засновник і редактор журналу "Профилактическая медицина". Був директором Українського інституту комунальної гігієни і завідуючимкафкдрою гігієни Українського інститутут вдосконалення лікарів та кафедри комунальної гігієни харківського медичного і6нституту. Перший гоолва Українського наукового товариства гігієністів.В.М.Жаботинський вивчав питання гігієни атмосферного повітря.
9. Значення знання гігієни для лікаря лікувального профілю. Взаємозв’язок лікувального і профілактичного напрямків в медицині. Погляди клініцистів М.Я.Мудрова, М.І.Пирогова,С.П.Боткіна, Захар’їна С.Г.Забеліна на гігієну, як найважливішу
Гігієнічні знання дозволяють правильно планувати та провадити в життя профілактичні заходи серед населення., необхідне для постановки правильного ліагнозу, етіології захворювання , його лікування та профілактики. Дає можливість правильно організувати індивідуальний гігієнічний редим хворого : його харчування, режим дня, заходи по загартовуванню та фізкультурі, вирішувати питання трудової експертизи, працевлаштування. М.Я.Мудров автор курсу лекцій "О гигиене и болезнях обыкновенных в действующих войсках, а также о терапии болезней, в лагерях и госпиталях наиболее бывающих", "Слово о пользе и предметах военной гигиены, или науке сохранить здоровье военнослужащих", "Карманная книга военной гигиены, или замечания о сохранении здоровья русских солдат". Виїжджав на боротьбу з холерою в Саратов та Петербург та написав "Наставлкение простому народу , как предохранить себя от холеры". М.І.Пирогов, С.П.Боткін, Г.А.Захар"їн були активними прихильниками профілактичного напрямку в медицині і вважали гігієну найважливішою галуззю медичних знань в боротьбі за здоровя населення.
10. Гігієнічне нормування як основа профілактики захворювань населення, обумовлених особливостями життя, праці та харчування.
Гігієнічний норматив- строго визначений діапазон параметрів фактора середовища, який оптимальний з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров”я людини , людської популяції і майбутніх поколінь.Основні об”єкти Г.Н.: - 1) максимально допустимі концентрації шкідливих хімічних домішків в повітрі, воді, грунті, продуктах харчування; - макс. допустимі рівні і дози шкідливих фізичних факторів середовища антропогенного походження: пил, шум, вібрація, електромагнітна енергія різного діапазону частот, радіоактивні ізотопи; 2) оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, сонячного чи ультрафіолетового опромінення, атмосферного тиску і т.ін.; 3) оптимальний і допустимий склад добового раціону і питної води. До певних границь фізіолого-біохімічні зсуви , що виникають при дії на організм факторів середовища, знаходяться в межах адаптаційно-пристосувальних реакцій (біологічна дія). Коли вони виходять за їх межі, в компенсаторно-пристосувальну зону їх дію розцінюють як шкідливу. Проблемою нормування являється те, що в реальному житті організм підлягає дії кількох факторів зовнішнього середовища. Комбінована дія – сумарна дія декількох факторів одної природи(кількох хімічних речовин). Сукупна – сумарна дія кількох факторів різної природи. Комплексна дія – один і той же фактор поступає в організм кількома шляхами.
11. Методи гігієнічних досліджень довкілля та його впливу на організм людини і суспільне здоров’я, їх використання в діяльності лікарів лікувального профілю.
Специфічні методи гігієни: -метод санітарного обстеження та опису, використовується для вивчення оточуючого середовища; - гігієнічний експеримент: а) Е. з моделюванням умов для вивчення і прогнозування процесів, що відбуваються в оточуючому середовищі; б)лабораторний експеримент на тваринах , в якому вивчається вплив факторів оточуючого середовища на організм з метою мотивування гігієнічних нориативів; в) камеральний експеримент на людях (див.п.б).); г) “натурний експеримент”, в якому вивчають вплив факторів окр.серед.на здоров”я людей в реальних умовах їх життя; - медичне обстеження(індивідуальне чи масове) з використанням антропометричних, клінічних, фізіолого-біохімічних, імунобіологічних, рентгенологічних т.ін.методів; - санітарно-статистичний метод (шляхом вичислення демографічних показників); - епідеміологічний метод (вивчає особливості поширення хвороб) ; - методи математичної статистики (об”єднують м. сан.-статис. і епідеміолог.)Комплексними методами Г. є: М. наукового мотивування Г.нормативів, М. вивчення стану здоров”я певної групи осіб, М. вивчення Г.фактора.
12. Озоновий шар атмосфери і його значення. Геомагнітна активність, її значення.
Озоновий шар - захист від космічної радіації, зокрема короткохвильового УФ- випромін.,знищує неприємні запахи, стимулюючий вплив на людину, ^ стійкість до холоду, токс. впливів, гіпоксії;^ вміст Hb, еритроцитів, активність лейкоцитів. Геомагнітна активність- активність коливань магнітного поля Землі, впливає на стан ЦНС і вегетативної нерв. с-ми осіб, які чутливі до таких змін, залежить від взаєморозміщення планет в сонячній системі і сонячної радіації. При геомагнітних бурях ^ частота інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів; встановлено, що основну роль грає не величина, а швидкість зміни величини магнітного поля.
13. Сонячна радіація, її гігієнічне значення. Основні види біохімічної дії складових сонячного спектру, сонячне голодування та його п-ка. Гіперінсоляція та її п-ка.
Спектральний склад сонячної радіації : інфрачервоне випр.(4000-760 нм), теплова дія, покращує обмін речовин в шкірі, посилює дію ультрафіолетового випромінювання; видиме В.(760 – 400 нм), теплова, слабка фотохімічна Д., дає відчуття світла, тонізує; ультрафіолетове В.:а) область А(400-290 нм), фотохімічна дія, слабка стимулююча дія, пігментотуворення; б)область Б(315-280), фотохім., сильна стимулююча , слабка бактерицидна дія, синтез холекальциферолу; в )область С(280 – 180 нм), фотохімічна, загальностимулююча, сильна бактерицидна дія, синтез холекальциферолу. Біодоза – мінімальна доза сонячного випромінювання, що викликає на незагорілій шкірі ледь помітне почервоніння через 8-20 год. після опромінення.(600-800мкВ\см2) Мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози(75-80 мкВ\см2), оптимальна доза=1\4 – 1\2 біодози(200 – 400 мкВ\см2).Сонячне голодування – це недостатнє опросмінення організму ультрафіолетовою радіацією (зниження адаптайійних можливостей організму, розвиток анемії,погіршення регенерації тканин, зниження резистентності організму, підвищення втомлюваності). П-ка – достатнє перебування на відкритому повітрі в денний час, частоті засклених поверхонь, використанні увіолевого скла, розміщенні робочих місць біля вікон, опромінення ртутно-кварцевими або еритемними люмінесцентними лампами. Недоліком опром. є утворення озону.Надмірне опромінення викликає запальну реакцію – фотоеритему, підвищення температури тіла,сонячний удар.Для проф. гіперінсоляції треба дотримуватися мед. рекомендації при прийомі сонячних ванн, роботі на відкритій атмосфері.
14. Біологічна і лікувальна дія інфрачервоного і видимого випромінювання Сонця. Прилади для отримання штучних променів. Методи та одиниці вимірювання.
Інфрачервоне випромінювання складає 59% сонячної радіації. ІЧ проникає глибоко в шкіру, викликає тепловий ефект(за рахунок посилення коливальних та ротаційних рухів молекул), з наступним підвищенням температури тканин, гіперемією, посиленням обмінних процесів в шкірі. ІЧ посилює біологічну дію УФ, що використовується на практиці.Видиме випромінювання створює таку ж дію, що й ІЧ, крім того воно діє і фотохімічно. Фотохімічна дія вид, випр. Значно слабше, ніж УФ, оскільки енергія його квантів достатня лише для збудження молекул небагатьох речовин, які називають фотосенсибілізаторами(зорові пігменти сітківки ока) .Штучно проміння можна отримати за допомогою ртутно-кварцевих та еритемних ламп (генерують лише спектр сонячної радіації).
15. Гігієнічна характеристика ультрафіолетової частини сонячного спектру.Методи та одиниці вимірювання УФ-радіації.
а) область А(400-290 нм), фотохімічна дія, слабка стимулююча дія, пігментотуворення; б)область Б(315-280), фотохім., сильна стимулююча , слабка бактерицидна дія, синтез холекальциферолу; в )область С(280 – 180 нм), фотохімічна, загальностимулююча, сильна бактерицидна дія, синтез холекальциферолу. Біодоза (одиниця дозування) – мінімальна доза сонячного випромінювання, що викликає на незагорілій шкірі ледь помітне почервоніння через 8-20 год. після опромінення.(600-800мкВ\см2) Мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози(75-80 мкВ\см2), оптимальна доза=1\4 – 1\2 біодози(200 – 400 мкВ\см2). Біодозу визначають за допомогою апарата Горбачова - Дальфельда на шкірі живота зовні від пупка. Методи : (біологічні, хімічні, фізичні )
16. Характеристика основних штучних джерел ультрафіолетової радіації. Застосування їх для профілактики "світлового голодування" і захворювань.
Ртутно - кварцеві лампи - 44% видимого світла, 19% УФВ обл. А, 22% УФВ обл. В, 15% УФВ обл. С. Опромінення лампою потужністю 300 - 1000 Вт на відстані 1-2 м протягом 1-2 хв забезпечує профілактичну дозу. Недолік - УФВ обл. С, які призводять до надмірного утворення озону, тому приміщення повинно добре вентилюватися. Еритемні лампи - 20% видимого світла,45% УФВ обл. А, 35% УФВ обл.В. Мають невелику потужність, тому опромінюють кількома лампами протягом 3-4 годин, наприклад в басейнах. Переваги - генерують випромінення, х-не для Сонця.
17. Механізм та оптимум дії пігментоутворюючої, загальностимулюючої, вітаміноутворюючої і бактерицидної дії УФ-радіації, використання в медичній практиці.
пігментоутворююча - біодоза -мінімальна доза сонячного випромінювання, що викликає на незагорілій шкірі ледь помітне почервоніння через 8-20 год. після опромінення.(600-800мкВ\см2) вітаміноутворююча - мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози(75-80 мкВ\см2), загальностимулююча - оптимальна доза=1\4 – 1\2 біодози(200 – 400 мкВ\см2). бактерицидна - Область С УФО.
18. Гігієнічне значення конвекційної і радіаційної температури.
Конвекційна нагріває переважно поверхневі шари шкіри, це "т-ра в тіні, Впливає на теплообмін людини, впливає на енергетичний обмін і резистентність орг-му, на випаровування води. Радіаційна т-ра може спричинити тепловий удар.Це ІЧ - випромінення: проникає глибоко в шкіру, викликає тепловий ефект(за рахунок посилення коливальних та ротаційних рухів молекул), з наступним підвищенням температури тканин, гіперемією, посиленням обмінних процесів в шкірі. ІЧ посилює біологічну дію УФ, що використовується на практиці.Видиме випромінювання створює таку ж дію, що й ІЧ, крім того . воно діє і фотохімічно.
19. Теплообмін з навколишнім середовищем. Характеристика шляхів віддачі тепла. Тепловтрати людського організму при різних мікрокліматичних умовах.
При кімнатній т-рі людина втрачає 85% тепла ч/з шкіру ( 45% - випромінення, 30% - проведення, 10% - випаровуванням), 15% - на нагрівання вдихуваного повітря, їжі, на випаровування води в легенях. випромінення - залежить від різниці між температурою тіла і довкілля. проведення - конвекція ( шляхом дотикання повітря зі шкірою), кондукція ( стикання шкіри з предметами) - залежить від різниці температур і шв. руху повітря, вологості. випаровування - при зниженні різниці температури тіла і повітря і ^ т-ри пов. ^ т-ри тіла - в основному за рах. випаров. ( при кімн. т-рі - 0,5 л поту/добу, при вис. т-рі і напруж. роботі - 5- 10 л/добу). Тепловтрата: в спокої - до 290 кДж/ год, при легк. фіз. праці - до 628, сер. важк. - до 1256, важкій - 2093 і більше, при важкій праці в жарких приміщ. - до 24000 кДж.
20. Гігієнічне значення вологості повітря. Поняття про максимальну, абсолютну та відносну вологість, норми вологості для житлових приміщень, палат, операційних і їх обгрунтування. Поняття про фізіологічний дефіцит вологості.
Гіг. знач: -впливає на теплообмін, -при v вологості нижче 30% - v захисна ф-я миготливого епітелію слизової верхніх дихальних шляхів, - при v вологості нижче 20-25% - слизова оболонка носової частини глотки висихає, -при vt сприяє нефриту, поліневриту, ангіні, ревматизму, пневмонії, грипу та ін..Абс. вологість – к-сть водяної пари у грамах, що міститься в 1 куб.м. повітря в даний момент. Макс. Вологість – к-сть водяної пари у грамах, що міститься в 1 куб.м. повітря в момент насичення. Дефіцит насичення- різниця між максимальною і абсолютною вологістю. Відносна вологість- відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене в процентах. Норми(відносна): житлових приміщень(30-60), палат(30-50), операційних(30-50).
21. Гігієнічне значення руху повітря. «Роза вітрів», її використанна з гігієнічною метою.
Гігієнічне значення: -вплив натепловіддачу людини, -вплив на провітрення приміщень, -впливаючи на рецептори, рефлекторно діє на нервово-психічний стан людини, -1-2 м/с-норма, -3-7 м/с- подразнююча дія, > 20 м/с- заважає диханню, виконанню роботи «Роза вітрів»- графік побудований за напрямом вітрів впродовж певного сезону.(тобто це графічне зображення повторюваності вітрів). Використ. при будуванні промислових об’єктів. ( якщо переважають західні вітри, то будують на схід від міста).
22. Мікроклімат, його оптимальні параметри. Захворювання, пов’язані з дискомфортним впливом мікроклімату на організм людини.
Мікроклімат- комплекс фіз. факторів навколишнього середовища в обмеженому прсторі, що впливає на тепловий обмін організму. Визначається такими параметрами: t, шв. руху і вологістю повітря, t оточуючих поверхонь і променистою енергією, а також атмосферним тиском.. оптимальні параметри: (для жилих приміщень): t= 20-22º, відносна вологість- 30-60%, шв. руху повітря- 0,1-0,25 м/с. vt( особливо при низькій вологості) сприяє нефриту, поліневриту, ангіні, ревматизму, пневмонії, грипу та ін. При дії перегрівного мікроклімату - тепловий удар, судомна хвороба, хронічний перегрів. Див. п. № 24, 25.
23. Гігієнічні вимоги до мікроклімату житлових і громадських приміщень, вплив на організм і методи оцінки.
оптимальні параметри: (для жилих приміщень): t= 20-22º, відносна вологість- 30-60%, шв. руху повітря- 0,1-0,25 м/с. -впливає на теплообмін, -при v вологості нижче 30% - v захисна ф-я миготливого епітелію слизової верхніх дихальних шляхів, - при v вологості нижче 20-25% - слизова оболонка носової частини глотки висихає, . vt( особливо при низькій вологості) сприяє нефриту, поліневриту, ангіні, ревматизму, пневмонії, грипу та ін.швидкість руху повітря впливає натепловіддачу людини,на провітрення приміщень, -впливаючи на рецептори, рефлекторно діє на нервово-психічний стан людини, -1-2 м/с-норма, -3-7 м/с- подразнююча дія, > 20 м/с- заважає диханню, виконанню роботи. методи оцінки: атмосферний тиск- барометром-анероїдом, t- термометром, теплову радіацію – актинометром, вологість- гігрометром або психрометром (Августа чи Ассмана).
24. Фізіологічні зрушення в організмі та захворювання, пов’язані з дією охолоджуючого мікроклімату, їх п-ка.
Хронічна дія: v працездатності, опірності організму. Гостра дія: місцеве охолодження: обмороження, місцеві запальні процеси (невралгія, міозити), простудні захворювання (нефрит, поліневрит, ангіна, пневмоні, грип). Загальне охолодження:генералізована гіпотермія, помірна гіпотермія ( v захисних сил організму, сприяє алергічним захворюванням, v працездатності). Хронічна дія: v працездатності, v захисних сил організму. П-ка: наукове обгрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи ( мед. відбір при прийомі на роботу, періодичні мед. огляди, сан. просвітницька робота).
25. Фізіол зруш в орг та захворювання, пов'язані з дією перегрівного мікроклімату (тепл удар, судомна хвороба, хронічний перегрів та інш.), їх п-ка.
Гостра дія: гостра гіпертермія ( напруження процесів терморегуляції та погіршення функціонального стану організму), тепловий удар ( ^ t тіла, падіння діяльності серця, втрата свідомості), судомна хвороба ( сильне потіння > втрата великої к-сті солей і вітамінів > болючі судоми) Хронічна дія: хронічна гіпертермія:ШКТ ( втрата апетиту, v шл. секреції, гіпоацидний гастрит, ахілія, почащення гострих гастритів), ССС ( розширення судин > ^ навантаження на серцевий м'яз > тахікардія > гіпертрофія і дистрофія міокарда > погіршення стану здоров'я), Нирки ( багато води втрачається ч/з шкіру > сеча більш концентрована > частіше буває сечокам'яна хвороба), v опірності організму, швидка втома. П-ка: наукове обгрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи ( мед. відбір при прийомі на роботу, періодичні мед. огляди, сан. просвітницька робота).
26. Атм. тиск, його зміни та їх вплив на орг. людини. Вплив пониженого атм. тиску на орг. людини. Профіл. гірської та висотної х-би.
Атмосфера, що оточує нашу планету здійснює своєю масою на її поверхню тиск, який на рівні моря = 760 мм. рт. ст. Добові коливання атм. тиску як правило не перевищують 2-3 мм. рт. ст. v атм. тиску викликає висотний метеоризм ( розширення газів у травному каналі) > високе стояння діафрагми > обмеження глибини дихання, утруднення притоку крові д правого передсердя. На висоті > 10 км може розвинутись висотна декомпресійна хвороба ( головний біль, запаморочення, v працездатності, галюцинації та інші порушення психіки, нудота, блювота, задишка, серцебиття, слабкість,сонливість тощо). Першопричина – висотна гіпоксія, механізм – набряк головного мозку та v мозкового кровотоку. П-ка гірської та висотної хвороби: медичний відбір, поступова акліматизація на проміжних станціях, обмеження фіз. навантаження в початковий період, забезпечення відповідним одягом і харчуванням. Вплив підвищеного атмосферного тиску на організм людини див. у п. № 27.
27. Вплив підвищеного атмосферного тиску на організм людини. П-ка декомпресійної хвороби. Використання підвищеного тиску в медичній практиці (гіпербарична оксигенація).
При ^ атм. тиску найнебезпечнішою обставиною є ^ парціального тиску азоту ( наркотична дія). При надто швидкому v атм. тиску розвивається декомпресійна ( кесонна хвароба) – надлишкова к-сть азоту, розчиненого в крові і тканинних рідинах (жирова) , не встигає виділитись ч/з легені і залишається у вигляді міхурців газу, що можуть викликати газові емболії в різних ділянках тіла. . П-ка декомпресійної хвороби: медичний відбір, поступовий перехід від високого до низького тиску. гіпербарична оксигенація: використання барокамери для кращого забезпечення організму киснем. (> кисню розчиняється в крові і переноситься до тканин).
28. Погода. Погодоформуючі та погодохарактеризуючі фактори. Гігієнічне значення прямого та опосередкованого впливу погоди на здорову та хвору людину. Медичні класифікації погоди.
Погода – сукупність фіз. властивостей приземного шару атмосфери у відносно короткому відрізку часу ( години, доби, тижні). Головна причина зміни погоди – рух повітряних мас. погодохарактеризуючі фактори: t?, вологість, шв. і напрям руху повітря, атм. тиск, прозорість і електричний стан атмосфери, характер хмарності, наявність опадів. Гігієнічне значення: гаряча погода > до напруги терморегуляції, і перегрівання, холодна – до ^ к-сті простудних хвороб і обморожень, похмура > v інтенсивність УФ радіації, безвітряна > сприяє забрудненню приземного шару повітря атмосферними викидами промисловості, несприятлива погода погіршує умови праці та відпочинку на відкритому повітрі, погодні умови впливають на виживання патогенних збудників у навколишньому середовищі і виплід носіїв інф. захв. Медичні класифікації погоди: за Григор’євим:1) вельми сприятливий тип ( стійка, частіше зумовлена антициклоном, відсутність істотної хмарності, опадів, атм. тиск > 760 мм.рт. ст., вітер 0.30 м/с, перепад тиску не > 5 мм.рт.ст., кисню > 315 мг/л), 2) сприятливий (незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні не рясні опади, змінна хмарність, атм. тиск 760 – 755 мм.рт. ст., вітер 4-7 м/с, , перепад тиску 6-8 мм.рт.ст., температури – не > 5?С, кисню 315 мг/л), 3) потребує посилення медичного контролю ( хмарна, нестійка, опади, гради місцевого походження, атм. тиск 754-745 мм.рт. ст., вітер – 10 м/с, кисню 289-260 мг/л), 4) потребує строгого медичного контролю ( погода зуморвлена циклоном, грози, інтенсивні опади, атм. тиск 745 мм.рт. ст, перепад t?- 10?С і >, кисню 260 мг/л). ЗаФедоровим:1) оптимальний / 1-й тип/ ( t? не >2, тиск не> 4, вітер не > 3м/с), 2) подразнюючий /2-й тип/ ( t? не >4, тиск не> 8, вітер не > 9м/с), 3) гострий / 3-й тип/ ( t? >4, тиск > 8, вітер > 9м/с).
29. Прогноз погоди та його використання в цілях профіл. її несприят впливу. Методи профіл. геліометеотропних реакцій у людей.
Частина людей, особливо хворих, похилих є метеолабільними, у них різкі зміни погоди викликають метеотропні реакції. Характер і вираженість метеотропної реакції залежить від стану організму, захворювання, особливостей праці і побуту. Найчастіше зустрічаються с-ми: погіршення загального стану, порушення сну, занепокоєння, головний біль, v працездатності, швидка втомлюваність, різка зміна АТ. Змінюється чутливість до лікарських речовин, виникають фантомні болі у людей з ампутованими кінцівками, біль у суглобах. При розвитку біотропних синоптичних ситуацій ^ частота ІМ, гіпертонічних кризів, інсультів, приступів стенокардії. Методи профілактики: облік метеочутливих хворих, як на лікарській дільниці, так і в стаціонарі, виділення осіб підвищеного ризику, організація медичного прогнозу погоди, повідомлення лікувально-профілактичних закладів про прогноз погоди, ^ неспецифічної стійкості організму, щадний режим для хворих, переведення хворих підвищеного ризику в спеціальні палати зі штучним мікрокліматом, покращення мікрокліматичних умов у звичайних палатах, перенесення планових операцій чи важких процедур, планові 10-15 денні планові курси лікування при несприятливому місячному прогнозі погоди.
30. Клімат і кліматоформуючі фактори. Хар-ка і класиф клімату із гігієнічних позицій. Особл клімату в різн клімат умовах.
Клімат- багаторічний режим погоди на певній місцевості, що закономірно повторюється. кліматоформуючі фактори: широта ( визначає притік сонячної радіації), висота над рівнем моря, рельєф і тип поверхні землі, особливості циркуляції повітряних мас, близькість до моря і океану. класифікація клімату: щадний ( теплий з малими амплітудами t, відносно невеликими річними , місячними, добовими коливаннями інших мет. показників ) і подразнюючий ( виражена добова і сезонна амплітуда метеорологічних показників, вимагає підвищених вимог до адаптаційних механізмів). До щадного належить: лісовий клімат середньої смуги Південного берегу Криму. До подразнюючого: холодний клімат півночі, високогірний, спекотний клімат степів Середньої Азії.
31. Акліматизація, її фази та особливості акліматизації в різних регіонах. Роль соціально-економічних умов проживання, режиму праці та відпочинку, умов побуту та харчування, загартування, одягу в процесі акліматизації.
Акліматизація- складний соціально-біологічний процес активного пристосування до кліматичних умов. Фази: 1) початкова – при холодному – напруження терморегуляції, звуження капілярів, ^ ОЦК, ^ основного та ін. видів обміну, - при спекотному - напруження терморегуляції, ^ потовиділення, v основного обміну, v АТ, ^ ЧСС, ^ЧД, v еритропоезу, спрага, v апетиту. –при високогірному – компенсаторний еритропоез, ^ ЖЄЛ, зсув КОР в сторону алкалозу, напруження терморегуляції, світловий дискомфорт.2) перебудова динамічного стереотипу ( є 2 напрямки: сприятливий і несприятливий) сприятливий плавно переходить в 3-тю, при несприятливому – виражені дезадаптаційні метеоневрози, метеорологічні артралгії, цефалгії, міалгії, невралгії, v заг. тонусу і працездатності, загострення хрон. захв. 3) фаза стійкої акліматизації – стабільність обмінних процесів, відсутність розладів живлення, норм. працездатність, звичайний рівень і характер захворюваності, норм. показником народжуваності, хорошим фіз. розвитком новонароджених. Для полегшення акліматизації на півночі – компактна забудова населених місць, розміщення будинків торцями до панівних вітрів, криті переходи між окремими будинками, проф. опромінення УФ світлом, харчування енергомістке, одяг – малотеплопровідний, вітрозахисний, взуття - > на 2 розміри ( для додаткових носків). в умовах спекотного клімату – забудова менш густа, макс. озеленення вільних місць, спорудження басейнів, фонтанів, виключають західну і південно-зажідну орієнтацію будинків, влаштовують балкони, веранди тощо, v енергомісткість раціону, ^ к-сть мінеральних солей і водорозчинних вітамінів, основні прийоми їжі – вранці та в 2-й половині дня. Акліматизації сприяють задовільні соціально-економічні умови проживання побуту та харчування, раціональний режим праці та відпочинку, загартовування, правильний підбір одягу тощо.
32. Використання кліматичних факторів для загартування, профілактики і лікування захворювань. Кліматичні курорти України.
Форми кліматотерапії: аеротерапія, сонцелікування, таласолікування. курорти - Південний берег Криму , Карпати, сан. в хвойних лісах ( "Червона калина", Рівн. обл.)
33. Хімічний склад атмосферного повітря, гігієнічне значення азоту, кисню, діоксиду вуглецю, озону.
Кисень - 20,94%, вуглекис. газ - 0.004%, азот - 78.08%, аргон та інші інертні гази - 0.94%, водяні пари - 0,42%. Азот та інші інертні гази приймають участь в розбавленні кисню, наявність азоту v токсичний вплив надлишкового парціального тиску кисню, Може викликати кесонну х-бу у водолазів і працівників кесонів. Кисень - дихання, при температурі ^ 35- 40 0С парціальний тиск кисню v ( до 18 кПа) і може приводити до погіршення самопочуття в хворих із гіпоксією. У здорових людей зрушення виникають, коли вміст кисню v до 16 - 17% (парціальний тиск v до 16 кПа ), при 11-13% (12 кПа) - виражена гіпоксія .Вуглекис. газ - в 1,5 раз важчий за повітря, тому накопичується в нижніх частинах замкнутих приміщень, це може сприяти отруєнням. Вміст в повітрі поза вел. насел. пунктами - 0,03 - 0,04%, в насел. пунктах - до 0,06%. При ^ конц - ацидоз, ткан. гіпоксія, розшир. периф. судин, тахікардія, тахіпное. Фізіологічна р-я на ^ СО2 - при конц. 0,1%, при 0,5% - зміни на ЕЕГ, 1% - ацидоз, 2% - виражена токсична дія, 10-12% - смерть.Озон - бактерицидний, тонізуючий ефект, захист від космічної радіації, зокрема короткохвильового УФ- випромін.,знищує неприємні запахи, стимулюючий вплив на людину, ^ стійкість до холоду, токс. впливів, гіпоксії;^ вміст Hb, еритроцитів, активність лейкоцитів. У великих містах приводить до утворення фотохімічного туману при сильному забрудненні повітря, такий туман має ще гірший вплив на людину, як смог.
34. Забрудн атмосф повіт, вплив його на здоров’я населе та сан умови життя. Сан охор атмосфер повітря. Гіг нормува шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць.
Види дії забрудненння на людину- 1) створюється запах, який викликає рефлекторні р-ї: затрим. дих., v част. дих, v вентил легень,нудота, гол. біль. 2) Крупнодисперсний пил викл. очний травматизм ( конюнктивіт, кератит). 3) Пил і гази v бар"єрні ф-ї дих. шляхів, миготл. епітелію, викл запалення, пневмоконіози. 4) при задимленні v імунітет, v фіз. р- ток, ^ захворюваність ( бронхіти, пневмонія, ангіни). 5) При забрудненні пов. фтористими сполуками- флюороз, антибіотиками, берилієм - алергії. 6) При згорянні пального - утв. 3,4бензпірен та ін. канцерогени - рак. 7)дія смогу і фотохімічного туману - різь в очах, гол. біль, сльозотеча, сухий кашель, загострюються серцеві та легеневі захв. 8) Вплив на сан. умови життя - інтенсивне задимлення повітря v прозорість атмосфери, сприяє хмаро - і туманоутворенню, ( пилинки - ядра конденсації), в рез-таті - ^ к-ть хмарних і туманних днів, v освітленість (до 30 - 50%), інтенсивність УФ- опром. ( до 30 - 60%). Пил несприятливо діє на зелені насадж., викл. їх загибель. Населення скаржиться на швидке забруднення вікон, неможливісь провітрити житло. Швидко виникає корозія металевих і бетонних конструкцій, руйнув. пам"ятників, культових споруд і т.д. Охорона: Використання каталізаторів в автомобілях; очисних споруд (циклони, пиловловлювачі), фільтрів на виробництвах, v викиду сажі, біля міст розміщувати так, щоб вітер відносив викиди ві міста., використовувати захисну роль зелених насадж. Нормування - (ГДК): чадний газ - 3 мг/м3, сірчистий ангідрид - 0,5 мг/м3, сажа - 0,15 мг/м3, пил нетоксичний - 0,5 мг/м3, сірчана к-та - 0,3 мг/м3. (середньодобова ГДК): ртуть - 0,0003 мг/м3, свинець 0,0007 мг/м3, бензпірен - 1,2510-7.
35. Електричний стан повітряного серед. Іоніз повіт, її види, вплив на орг. Іоніз повіт як показник його санітарного стану.
Електричні властивості повітря х-ються іонізацією атмосфери, електричним і магнітним полем Землі, грозовими розрядами, та ін. Джерелом випром. є електростанції, телецентри, РЛС, високовольтні ЛЕП,. Осн. причиною іонізації є космічні помені і радіоакт. випром. Є легкі, середні і важкі іони. В сільській місцевості - 1000 легких іонів на 1 мл, в горах і біля моря- 2000 - 3000 легких іонів на 1 мл, в порм. центрах - 400 -300. Ступінь іонізації повітря є добрим показником його чистоти. При вдиханні деіонізованого повітря погіршується заг. стан, сонлив, гол. біль, ^ АТ, ^ к-ть недоокисл. сполук в сечі.. З лікувальною метою збагачують повітря до 4000 - 5000 легких іонів на 1 мл
36. Гігіенічне значення води, вплив якості води та умов водопостачання на здоров’я населення, санітарні умови життя. Норми водоспоживання.
Значення - 1) бере уч. в утв. структ. ел-тів тіла (65% маси). 2) універсальний розчинник. 3) задов. фізіол. потреби людини ( 1- 1,5 л/добу) 4) підтримка чистоти тіла, прання білизни, приготування їжі, прибирання, поливання зел. насадж, вултиць. 5) загартовування та водний спорт. Вживання недоброякісної води приводить до інф. захворюв., гельмінтозів, ендемічних захв., отруєнь. Норми: 150 - 500л/добу*особу.
37. Інфекційні захворювання, що передаються водою, їх класифікація. Особливості водних епід і їх п-ка.
1) кишкові інфекції: холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, гострі інфекційні ентерити. 2)вірусні: гепатит, поліомієліт, аденовірусні захворювання. 3) зоонозні: лептоспіроз, туляремія, бруцельоз, Ку-лихоманка. 4) гельмінтози: аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомоз, шистосомоз; 5) лямбліоз . Особливості: 1) пов"язані з вживанням недоброякісної води 2) виникає раптово 3) швидко поширюється по водному басейну.4) велика кількість хворих. П-ка - саню нагляд за водопостачанням, знезараження води.
38. Ендемічний флюороз і карієс зубів, їх п-ка Фторування і дефторування питної води.
Ендемічний флюороз - ^ вмісту фтору ^ 1,5 мг/л. При конц. 1,5 - 2 мг/л спочатку виникаюь крейдо - і фарфорорподібні плями на зубах (1-2 ст.), при ^
конц (3-4 ст) - пігментовані в коричневий колір плями, ерозії на емалі, крихкість зубів, неправильний прикус. П-ка - дефторування шляхом фільтрації ч/з аніонообмінні смоли ( активов. оксид алюмінію). Ендемічний карієс - v вмісту фтору v 1-1,5 мг/л. П-ка- фторування: додавання у воду фтористого чи кремнефтористого натрію, кремнефтористої к-ти, застосування фторованих зубних паст, рац. харчув. та гіг. порож. рота.
39. Показники органолептичних властивостей води, їх гіг знач і викор при сан обстеженні джерел водопостачання.Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 20º; запах і смак: до 2 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; не пов. мати розрізнюваних неозброєним окм водних орг-мів, завислих частинок і плівки
40. Ендемічні захворювання, пов"яз з особ сольов складу води.
Водно – нітратна метгемоглобінемія: нітрати перетворюють гемоглобін в метгемоглобін; флюороз: ^ вміст фтору(^ 1,5 мг/л); карієс: vфтору; ендемічний зоб: v вміст йоду; спостерігались захв. ендемічного х-ру при ^ вмісту: свинцю, мищяка, ртуті
41. Бактеріологічні та хімічні показники забруднення питної води.
Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300; Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О2 ;
42. Нормування якісного складу води як один із шляхів попередження захворювань населення, пов"язаних з водним фактором. Показники якості питної води в відповідності з вимогами держстандарту. Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 20º; запах і смак: до 2 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300 Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л;окислюваність: до 4 мг/л О2 ;
43.Атмосферні, підземні та поверхневі води, формування їх складу, порівняльна гігієнічна характеристика, можливість використання для водопостачання.
Атмосферні : слабо мінералізовані, мякі, мало органічних речовин, немає патогенних бактерій; підземні: 1) грунтові: накопичуються над першим водонепроникним шаром грунтів, глибина залягання: від 1-2м до кількох десятків м. При дрібнозернистих породах грунту з рівня 5-6 м вода вільна від бактеріального забруднення, небезпечні можливістю забруднення нечистотами. Широко викор в селі. 2) міжпластові а)напірні (артезіанські) б) ненапірні: мають низьку т-ру, сталість хім складу, прозорі, без запаху і присмаку, вміст солей дуже варіює, внаслідок фільтрації ч/з грунт вода майже стерильна , але внаслідок потрапляння забруднених вод ч/з розломи з вищележачих водоносних горизонтів збудники кишкових інфекцій можуть і сюди потрапляти. Поверхневі: стікають по природнім схилах і утворюють проточні і непроточні водойми.відкриті водойми живляться не тільки атмосферними водами, але йчастково й підземними.вони небезпечні забрудненням ззовні. Органолептичні властивості і хімічний склад залежать від: живлення водойми, складу грунтів, зливання стічних вод, руху води, флори і фауни. Для відкритих водойм х-на непостійність складу.в першу чергу використовують на напірні міжпластові води, в 2-гу - міжпластові ненапірні,в т.ч. джерельні, в3-тю - грунтові води, в останню - відкриті, при чому перевагу віддають великим і проточним незарегульованим водоймам, обовязкове очищення.
44. Забруднення і процеси самоочищення водойм. Санітарна охорона. Гігієнічне нормування речовин у воді господарсько-питного водокористування.
Самоочищення- При поступленні стічних вод відбувається їх розбавлення, завислі частинки, яйця гельмінтів, мікроорганізми частково осаджуються і вода світлюється . Органічні речовини мінералізуються і окислюються внаслідок діяльності мікроорг-мів,проходить відмирання сапрофітів та патогенних мікроорганізмів.важливим показником є БСК (біохімічне споживання кисню) - к-ть кисню, необхідного для повного біохімічного окислення речовин, які знаходяться в 1 л води при температурі 200 С протягом 20 діб.на практиці проводять визначення БПК за 5 діб (БПК5). Чим більше забруднена вода, тим більше БСК. При сильному забрудненні органічними р-нами, водойма не здатна до самоочищення: виникає недостатність кисню, розвивається гнильна мікрофлора, що ще більше погіршує якість води. Санітарна охорона: Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях.
Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О2 ;
45. Гігієнічна характеристика централізованого і децентралізованого водопостачання. Зони санітарної охорони.
Централізоване, або водпровід : є можливість: вибрати кращі вододжерела, охороняти їх від забруднення,правильно знезаражувати, здійснювати кваліфікований санітарний нагляд , полегшує транспортування води.Децентралізоване, або місцеве : вода береться з вододжерел і транспортується за допомогою різної тари.
Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях.
Зони санітарної охорони водопровода із підземних джерел : перший пояс - навколо скважини та інших головних споруд на території радіусом 30 - 50м і проводять ті ж заходи, що в зоні строгого режиму відкритих водойм.Другий пояс: 50 - 1000 м і більше навколо першої зони . в зоні забороняється забруднення грунту, проведення робіт, що повязані з порушенням перекриваючих шарів грунту.
46. Методи кондиціонування води. Коагуляція, відстоювання, фільтрація, знезаражування води.
Методи кондиціонування води: 1)освітлення; 2) знебарвлення; 3)знезараження;4) дезодорація; 5) знезалізнення; 6)помягшення;7)опріснення; 8) дезактивація; 9)фторування та дефторування. Коагуляція: коагулянти: Al2(SO4)3, FeCl3, FeSO4,та інші, флокулянти: поліакриламід.Вони реагують з розчиненими електролітами, утворюють гіроксиди, які випадають в осад , абсорбуючи завислі частинки, освітлюючи і знебарвлюючи воду. Відстоювання: проводять в горизонталиних відстійниках - резервуеарах глибиною в кілька метрів, ч/з які вода рухається безперервно з малою швидкістю. Вода перебуває тут 4-8 годин.Після цього воду пропускають ч/з повільно діючий фільтр (резервуар, на дні - дренаж, заповнений гравієм різного калібру: доверу калібр зменшується, і піском) внаслідок затримки в верхніх шарах піску завислих частинок, розмір пор зменшується так, що вони не пропускають навіть крупних вірусів,мінералізація завислих речовин, гибель затриманих бактерій (утворюється біологічна плівка).знезаражування води: хлорування (звичайне, подвійне, перехлорування, хлорування з преамонізацією), озонування, УФ-опромінення, φ-опромінення,кипятіння, знезараження таблетками.
47. Гігієнічна характеристика методів знезараження води. Хлорування води нормальними і підвищеними дозами, методи та реагенти, що застосовуються з цією метою. Перехлорування води в польових умовах.
Знезараження води можна проводити фізичними і хімічними методами.Фізичні: кип 'ятіння, УФ – опромінення, дія ультразвуковими хвилями, струмами високої частоти, швидкими електронами, -променями. Хімічні: газоподібний хлор, сполук, що містять активний хлор, озон, солі срібла, йоду і т.д.Хлорування води нормальними дозами: тільки 1 –2 % активного хлору витрачається на бактерицидну дію, а 99 % - вступає у взаємодію з мінеральними і органічними речовинами, що легко окислюються і поглинається завислими частками ( хлорпоглинання води). Якщо в вести в воду хлору в кількості, більшій за хлорпоглинання на 0,5 мг/л, вода буде непридатною до вживання. Допустима доза залишкового хлору – 0,3 – 0,5 мг/л.Хлорпотребність - кількість активного хлору в міліграмах, необхідного для знезараження 1л води. Її визначають шляхом пробного хлорування. Перехлорування (доза активного хлору встановлюється без попереднього пробного хлорування, скорочується час знезараження до 15 – 20 хв) – для води добре обладнаних зрубових колодязів – 10 мг/л активного хлору, при пониженій прозорості колодязної водиі для води річок і озер – 15- 20 мг/л, при використанні сильно забруднених вод і вод із джерел нептного призначення, - 25 – 30 мг/л . у випадку небезпеки застосування бактеріологічної зброї допускається до 100 мг/л активного хлору. Після 15 – 20 хвилин контакту надлишкову кількість залишкового хлору видаляють шляхом дехлорування тіосульфатом натрію або фільтруванням ч/з активоване вугілля. Для хлорування використовують 1% розчин хлорного вапна.
48. Гігієнічні вимоги до якості води при децентралізованому водопостачанні. Вимоги до влаштування і санації шахтних колодязів.
Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 40º; запах і смак: до 2-3 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 300 – 400 ; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не ^ 10; колі- титр: не ^ 100 ; загальна жорсткість: до 14,0; нітрати: до 40 мг/л, нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: до 0,1;окислюваність: до 4 мг/л О2 .Вимоги – 1) потрібно розташовувати вище по рельєфу і якомога далі від джерела можливого забруднення в місці, яке не затоплюється, не заболочується. 2)стінки колодязя повинні бути водонепроникними, навколо верхньої частини стін колодязя встановлюють глиняний замок. 3)забір води повинен проводитися так, щоб іззовні не заносити забруднення. При ритті колодязя бажано дойти до другого водоносного горизонту. Стінки колодязя повинні підійматися над поверхнею землі не менш, як на 0,8 м
49. Гігієнічне значення грунту. Джерела його забруднення та самоочищення. Забруднення грунту пестицидами, п-ка.
Від складу грунту залежать: хімічний склад рослинних і тваринних продуктів, наявність геохімічних ендемій, радіоактивний фон, хімічний склад підземних вод. Грунт є кліматоутворюючим фактором, використовується для утилізації покидьків, може бути джерелом забруднення підземних вод. Джерела забруднення: атмосферні, водні, добрива, отрутохімікати, радіоактивні викиди, покидьки,нечистоти, останками мертвих тварин і рослин.Самоочищення: рідка частина покидьків фільтрується, завислі частинки, яйця гельмінтів, мікроорганізми затримуються в порах. Частинки грунту поглинають розчинені колоїдні речовини, і деякі гази. В верхніх шарах є сапрофіти, які приймають участь в процесах самоочищення грунту. Відбувається мінералізація органічних речовин, окислення. В результаті мінералізації відбуваєьтся нітрифікація ( аміак окислюється до нітратів), утворення нітратів, сульфатів, карбонатів
50. Сучасні проблеми очистки населених місць. Рідкі та тверді покидьки, їх санітарне і епідеміологічне значення.
Очищення нас. місць передбачає збір, виявлення, знезараження і утилізацію покидьок так, щоб контакт з ними людей і оточ. серед. був мінімаьним (збір і видал. пров. регулярно при макс. механізації і герметизації). Покидьки поділяють на тверді (домашнє сміття, кухонні покидьки, навоз, виробничі відходи, трупи тварин, сміття з вулиць і т.д. ) і рідкі (помиї, нечистоти, промислові стічні води, прально- лазневі води, і т.д.). тверді покидьки забруднюють грунт, приміщення, вулиці. При вітрі утв. пил. Рідкі покидьки виділ. зловонні гази, чим забруд нюють повітря, а також водойми , підзнемні води. В покидьках можуть знаходитись яйця гельмінтів, збудники кишкових інфекцій, туберкульозу, поліомієліту, правцю, газової гангрени, ботулізму і т.д. ) мікроби і гельмінти в покидьках зберігаються до кількох місяців, а спороутворюючі – роками.
51. Гігієнічне значення природного освітлення. Вплив освітлення на функції зору, стан центральної нервової системи, працездатність. Показники, що характеризують природне освітлення приміщень.
Забезпечує оптимальну дію зорового аналізатора, сприятливо діє на стан кори гол. мозку, ^ працездатність і якість праці, віддаляє втому, сприяє v виробничого травматизму. Крім того – теплова, бактерицидна, фізіологічна дія. Показники : світловий коефіцієнт ( віднош. S вікон до S підлоги (N=1/6, 1/8)), коефіцієнт природної освітленості ( N=0,5 – 0,1 %), також спектральний склад світла , яскравість, рівномірність овітлення.
52. Гігієнічні вимоги до показників штучного освітлення приміщень (спектральний склад, освітленість, яскравість, рівномірність і інш.). Вплив освітлення на функції зору, стан центральної нервової системи, працездатність. Світлові одиниці (люмен, кандела, люкс, кд-м2). Основні принципи нормування освітленості приміщень різного призначення.
Спектральний склад – в залежності від кольору стін ( червоний – збудж. зелен. – заспок., син. – прохолода), врах. коеф. відображення (найкр. відбив. світло білий колір). Яскравість: сила світла, що йде з одиниці поверхні, що рівномірно світить і випромінюєв одному напрямку з кожного м2 силу світла, що = 1 канделі. Рівномірність: освітлення має створювати 1 джерело, щоб не було тіней. Освітленість: поверхнева густина світлового потока. Люкс: освітленість поверхні, на яку падає рівномірно роподілений світловий потік в 1 люмен. Люмен: світловий потік, що дає абсолютночорне тіло при температурі затвердіння платини з S 0,53 м2. Забезпечує оптимальну дію зорового аналізатора, сприятливо діє на стан кори гол. мозку, ^ працездатність і якість праці, віддаляє втому, сприяє v виробничого травматизму.
53. Гігієнічна характеристика джерел штучного освітлення (ламп розжарювання,люмінесцентних ламп різних типів іосвітлювальної арматури).
Лампа розжар. – зручна, але низька тепловіддача,по спектр. складу стоїть близько до денного світла,и але має v синього і ^ червоного світла. При цьому погане сприйняття кольору, вона сліпить (мала S нитки розжарення). Люмінісцентні – є денного (ЛД), білого (ЛБ), тепло- білого світла (ЛТБ). ЛД – мало втомлює очі, добре кольоросприйняття. ЛБ – гарна працездатність, ЛТБ – відмінне кольоросприйняття. У всіх цих ламп гіг. х-ка краща, як в розжарюв, але в них ^ яскравість, тому застосов. лише з захисною арматурою. Освітлювальна арматура (прямого світла, відображеного, напіввідображеного, розсіяного). Пряме – вис. осв., але багато тіней, відобр. – без тіней .
54. Природна і штучна вентиляція приміщень, показники інтенсивності (об"єм вентиляції, кратність повітрообміну) їх гігієнічне значення.
Вентиляція – заміна забр. повіт. закрит. приміщень чистим, дає покращення мікроклімату і протиепідемічну дію. Об"єм вентиляції: - к-ть пов. (в м3), що поступає в приміщення за 1 год. кратність повітрообміну : число, що показує, скільки разів за 1 год. замінюється повітря в приміщенні : К=V/P (V- об'єм вентиляції на одну людину м3/год, P- кубатура повітря (м3 в приміщенны на 1 людину).
55. Методика розрахунку об"єму вентиляції лікарняних палат та інших приміщень. Витяжна, припливна, припливно-витяжна вентиляція. Кондиціювання повітря.
Методика: К=V/P (V- об'єм вентиляції на одну людину м3/год, P- кубатура повітря (м3 в приміщенны на 1 людину).В операційних приток має бути > витяжки. Припливна вентил. - свіже повітря в приміщення подає вентилятор, брудне виходить прир. шляхом. Витяжна – повіт. з прим відсмокт. вентилятор, а свіже поступає саме, застос., коли пов. забр. газами, пилом, парами. Припливно – витяжна – вентилятор засмоктує повітря і після очистки, підігріву, і зволоження воно подається ч/з приточні канали, а через витяжні канали повітря відсмоктує інший вентилятор і викидає назовні. Кондиціювання повітря – ств. і підтр. в приміщ. оптим. темпер., шв. руху повіт., волог., іоніз. Кондиціонери є центральні і місцеві.
56. Урбанізація як соціально-гігієнічна проблема та її вирішення в різних країнах.
Урбанізація – процес концентрації в містах промисловості, культури, міграції населення в міста, ріст міського населення. Проблеми: безпланова, скупчена забудова, незадовільне сан. забезпечення, шум, забруднення повітря. Вирішення проблем: раціональне планування забудови, обмеження росту дуже великих міст, натомість ^ малих , прав. вибір території, її розподіл на зони (житлова, промислова, комунально – складська, зовн. транспорту, приміська). Врах. всі види благоустрою.
57. Захворювання, пов"язані з прискоренням ритму життя, збільшенням об"єму інформації, використанням нових хімічних речовин і підвищенням рівня шуму.
Вул. травматизм, нервово – псих. розл., артер. гіпертенз., рахіт, захв. орг. дих,(в т.ч. рак легень), алерг. захв., неврози, v працездатн., поруш. сну.
58. Містобудування як соціально-гігієнічна проблема. Основні принципи містобудування. Гігієнічні вимоги до планування, забудови та озеленення населених місць.
Проблеми: безпланова, скупчена забудова, незадовільне сан. забезпечення, шум, забруднення повітря. Вирішення проблем: раціональне планування забудови, обмеження росту дуже великих міст, натомість ^ малих , прав. вибір території, її розподіл на зони (житлова, промислова, комунально – складська, зовн. транспорту, приміська). Врах. всі види благоустрою. для житлової зони найкраща забудова – мікрорайони - краще організовувати водопровід, каналізацію, сітку закладів мед., побут., фізкульт.обслуг. насел. Треба врах. відст. до місця роботи, проживання, шляхи пересування. Зелені насадж. – позит. вплив на настрій, психіку, стан здоров’я , покращ. мікроклімат ( затрим пил і соняч. пром.) Озеленення пров. вздовж вулиць, ств. сквери (1 Га), районні сади (3 Га), міські парки (15 Га), лісопаркові зони, 50% житлової території повинні займати зелені насадження, на 1 жителя міста повинно припадати не v 30 – 50 м2 насадж.
59. Науково-технічний прогрес і хімізація народного господарства та побуту. Значення наслідків впливу окремих хімічних речовин на організм людини,відображення їх в структурі та рівні захворюваності населення.
Металургія ( СО, сірчистий газ), металообробна пр-ть, в-во пластмас, синтет. смол, добувна пр-ть, с/г, хм. пр-ть. Чим ^ к-ть атомів С в сполуці, тим токсичніша. Рb – астено –вегет. с-м, анемія, гемол. жовтян., сірі смуги на яснах, кольки, втрара апетиту, енцефалопатія. Hg – салівація, стоматит, пронос, нефрит, з міни з боку ЦНС ( тремор, v пам'яті, сонливість, запаморочення), v потенції. СО – гол. біль, запаморочення, слабкість, запамороч., втрата свідомості. Бензол - гол. біль, запаморочення, слабкість, запамороч., втрата свідомості, ураж. ЦНС і кровотворення (лейкопенія).Канцерогени (ароматичні аміни, нітро- і азосполуки, азбест, спол. миш'яку, в смолах, асфальті,) – рак. Отруєння є гострі і хронічні.
60. Шум як фактор довкілля. Частотна, енергетична, часова характеристика шуму.Вплив шуму на організм людини.
Шум виникає при виробництві ( клепання, чеканка, штампування, робота на станках), роботі з моторами, на автомобілях. Шум – сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, вони заважають людині іє небажаними. Вухо сприймає колив. 16 – 20.000 Гц ( ^ - ультразвук, v - інфразвук). По розподілу звукової енергії в часі - постійний, непостійний, переривчастий, імпульсний (окремі короткочасні шуми). Людина чує приблизно від 20 до 120 Дб ( ^ - розрив барабанних перетинок). Шум може спричиняти порушення психіки, і вегетативної сфери, ССС, травного каналу – шумова х-ба; v слуху аж до глухоти.
|
