2. Психосенсорні розлади (порушення відчуття, схеми тіла, простору, часу).
Метаморфопсії- поруш. сприйняття реальної дійсності із спотвор. якоїсь однієї якості предмета (форми, кольору). Є макро-, і мікропсії, дисмегалопсії. Дереалізація- це суб’єкт. відчуття зміни зовн. світу. Деперсоналізація- поруш. самосвідомості, втрата власного Я. Аутометаморфопсія- поруш. схеми тіла (довга шия). Анестопатії- важкі відчуття поколюв. та сильне перелив. з різних ділянок тіла, органів. Гіпер- , гіпостезії, анестезії.
3. Ілюзії, галюцинації і псевдогалюцинації, їх класифікація.
Ілюзії-це неправильні, спотворені сприйняття предметів або явищ, що реально існують у даний момент. Найчастіше у хворих бувають зорові та слухові ілюзії, рідше—нюхові, тактильні, смакові тощо. Переконати хворого в помилковості його думки звичайно не вдається. Слухові ілюзії полягають у тому, що різні шуми сприймаються як музика або розмова. Хворому здається, що їжа пахне тухлим, а на смак — кисла або гірка. Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в даний момент немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими та ін. Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени. Галюцинації, що сприймаються хворими ззовні яскраво, конкретно, називаються справжніми. На відміну від них несправжніми, або псевдогалюцинаціями, називають такі, які хворі локалізують у себе в голові, всередині. Вони не можуть описати їх точно, не можуть сказати, кого вони бачать або чують. Звичайно хворі говорять про уявні персонажі в третій особі:«вони впливають», «вони примушують робити те, чого я не хочу». Іноді хворі кажуть, що чують «Їх» внутрішнім вухом, бачать внутрішнім оком. При несправжніх галюцинаціях зберігається до деякої міри критичне ставлення до них. Галюцинації завжди бувають симптомом психозу.
4.Різниця між галюцинаціями та псевдогалюцинація .
Галюцинації, що сприймаються хворими ззовні яскраво, конкретно, називаються справжніми. На відміну від них несправжніми, або псевдогалюцинаціями, називають такі, які хворі локалізують у себе в голові, всередині. Вони не можуть описати їх точно, не можуть сказати, кого вони бачать або чують. Звичайно хворі говорять про уявні персонажі в третій особі:«вони впливають», «вони примушують робити те, чого я не хочу». Іноді хворі кажуть, що чують «Їх» внутрішнім вухом, бачать внутрішнім оком. При несправжніх галюцинаціях зберігається до деякої міри критичне ставлення до них.
5. Сенестопатії. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Сенестопатії – це стан, при якому, хворий має невизначені, тяжкі, дуже неприємні і нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печії, лоскотання тощо) в різних ділянках тіла (головному мозку, внутрішніх органах, кінцівках), до того ж нерідко звертає на себе увагу незвичність, часто химерність цих відчуттів.
При старанному обстеженні хворих за допомогою сучасних методів не вдається виявити захворювань того чи іншого органа, які б зумовлювали виникнення цих різноманітних і незвичних відчуттів. Якщо описані хворобливі відчуття мають відтінок зробленості, іншими словами, якщо їх виникнення пов'язане з дією сторонньої сили (гіпноз, електричний струм, чаклунство тощо), то це сенсорний варіант психічного автоматизму.
Сенестопатії можуть виникати у хворих на неврози, при астенізації, викликаній соматичними чи інфекційними хворобами, як прояв так званого діенцефального синдрому, при судинних ураженнях головного мозку та шизофренії.
6. Синдроми порушення відчуття, сприймання та уявлення. Симптом Павлова.
-параноїдний, -паранояльний, -парафренний (це поєднання сист. маячення переслід. і впливу із фантаст. маяченням величності з явищами псих. автоматизму і нерідко фантаст.конфабуляціями. –галюцинаторний, -с-м розумового (псих.) автоматизму, -іпохондричний.
Інколи трапляється неповний мутизм (симптом Павлова), коли хворий (здебільшого відразу після пробудження від нічного сну) може давати елементарні відповіді на запитання, поставлені пошепки, але відразу замовкає, коли до нього звернутись голосно.
7. Порушення пам'яті. Класифікація. Захворювання при яких зустрічаються ці порушення.
Розлади пам'яті при психічних захворюваннях виявляються у порушенні здатності запам'ят., утримувати і відтворювати засвоєний матеріал. Найчастіше спостерігаються І максимально виражені вони при гострих екзогенних психозах (наприклад, інфекційної і травматичної природи) і при ендогенно-органічних захворюваннях головного мозку (епілепсія, старече слабоумство, хвороба Альцгеймера). Гіпермнезія — різке загострення пам'яті, спостерігається найчастіше при маніакальних станах, іноді — при синдромах порушеної свідомості. Гіпермнезія виникає у випадках полегшеного, іноді безладного перебігу асоціацій. Гіпомнезія — поступове ослаблення пам'яті, спостерігається у разі безінсультного перебігу церебрального атеросклерозу й при епілепсії. Амнезія — випадіння з пам'яті певного відрізка часу. Спостерігається головним чином після порушення свідомості або в результаті грубих органічних уражень головного мозку. Розрізняють кілька видів амнезії. При ретроградній амнезіїхворий забуває період, що безпосередньо передував захворюванню. Такий вид амнезії спостерігається, наприклад, після реанімації у зв'язку з самоповішенням. Антероградна амнезія характеризується втратою пам'яті на події, що відбулися, і відбуваються вже після початку захворювання.фіксаційна амнезія-вона спостерігається при старечому слабоумстві, хворобі Альцгеймера, а також при корсаковському синдромі інфекційного, інтоксикаційного чи травматичного походження. До розладів пам'яті належать і парамнезії, обмани пам'яті Розрізняють два види парамнезій — псевдоремінісценції і конфабуляції. Псевдоремінісценції— спогади про те, чого насправді не були, які заповнюють прогалини пам'яті. Вони відносно стабільні, повторно переказуються хворими. Здебільшого ці переживання насправді мали місце в минулому. Конфабуляції - вигадані події, які на думку хворого, він дійсно пережив до розладів пам'яті належить корсаковський амнестичнии синдром. Він характеризується порушенням пам'яті па поточні події і парамнезіями — псевдоремінісценціями і конфабуляціями. Головним його симптомом є фіксаційна амнезія, яка свідчить про порушення короткочасної пам'яті (здатність до запам'ятовування, зберігання і відтворювання інформації через небагато часу після її надходження), її супроводжує антероградна амнезія.
8. Розлади уваги. Класифікація. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Відвертання уваги—таке порушення уваги, в основі якого лежить посилення привертання до об'єктів без вибору й ослаблення концентрації та стійкості уваги. З психічних захворювань відвертання є характерним для маніакального стану, при якому хворі зовсім не можуть зосередитися на якому-небудь об'єкті, думці, дії, безперервно переключаючись одного подразника на інший.
Розірваність уваги є наслідком посилення її концентрації і стійкості. Вона характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих.
Ослаблення привертання, аж до повного зникнення уваги, спостерігається при станах порушеної свідомості (оглушеність, сопор), а також при апатико-абулічному синдромі різного генезу.
Неуважність — суто клінічне і збірне поняття, під яким розуміють неможливість зосередження уваги на певному об'єкті. Неуважність є дуже часто симптомом різних соматичних виснажливих захворювань, перевтоми, вимушеного недосипання. Вона спостерігається при неврозах, органічних захворюваннях головного мозку, початкових стадіях шизофренії.
9. Порушення мислення за темпом, перебігом, зв'язками та асоціаціями.
За темпом-прискор.(МДП, ТБК інтокс.) -сповільн.(депрес.стадія МДП) -зупинка мислення.
По механізму: - розірваність або розщеплення, - перв. безладне мислення, -пат.-деталізоване мисл. –резонерство, -персеверація, -символ. мисл., -неологізми, -паралог.мисл., -аутестичне мисл., -ментизм, -фанатизм, - фантазія істерична.
10. Визначення нав'язливих, надцінних і маячних ідей. Хвороби при яких вони зустрічаються.
Настирливі (нав’язливі) ідеї – це думки, побоювання, спогади, почуття, потяги, які виникають у хворого незалежно від його волі, хоч він усвідомлює їх хворобливість і критично ставиться до них.
Розрізняють нав'язливі думки, зміст яких викликає гнітючий афект, і думки з афективне нейтральним змістом.
Надцінні ідеї - зумовлені реальними обставинами судження, які надалі займають невідповідне їх значенню важливе місце у свідомості й супроводжуються надмірним емоційним напруженням.
Вони виникають при паранояльній формі психопатії і затяжних реактивних психозах. Надцінні ідеї з'являються і в здорових людей, наприклад звичайні (непатологічні) ревнощі. Їх можна позбутися, знявши емоційне напруження до рівня звичайних переживань.
Маячні ідеї – це думки та судження, які виникають лише на основі патології, не відповідають дійсності, хибно тлумачаться хворим, повністю охоплюють його свідомість і не коригуються при переконні та роз’ясненні.
11.Несистематизоване і систематизоване маячення, особливості поведінки хворого.
Несистематизоване - на фоні гострого психот. стану ,коли маячні ідеї у хвор. змін. з великою швидкістю, хвор. не встигає все це пояснити, галюцинації, хвор. буйний. систематизоване маячення – оформлюється в систему поглядів, де все пояснено, пов’язано.
Не всі хворі висловлюють відкрито свої хворобливі ідеї. Нерідко з маячних мотивів або під впливом імперативних слухових галюцинацій вони приховують свої маячні переживання. У такому випадку запідозрити і діагностувати наявність маячення можна на основі виявлення маячної поведінки хворого. Наприклад, при маяченні отруєння хворий відмовляється приймати їжу або готує її собі окремо, при маяченні ревнощів він постійно слідкує за чоловіком чи дружиною, при маяченні переслідування носить із собою знаряддя самозахисту, ставить багато замків на вхідні двері й двері своєї кімнати тощо.
12.Динаміка формування маячення. Значення для діагностики, лікування та прогнозу психозів.
Виділяють 3 періоди: 1) інкубації, 2) маніфесту і систематизації, 3) термінальний.
В період інкубації відміч. лише передвісники М.: недовірливість, різні припущення і догадки, зверхність, переоцінка власної особистості, таємні надії. М. формується повільно, іноді впродовж кількох років. Хворий незадоволений своїм положенням, підозри, передчуття, упередження наростають поступово. Вирішальним поштовхом для періоду маніфестації М. може стати навіть незначна випадкова подія чи явище природи; миттєво “виясняються” таємні зв’язки, “відкривається” минуле і майбутнє. На етапі систематизації відбувається розширення кругу об’єктів маячної інтерпретації, формується маячна система, хворий “знає”, хто його переслідує, з якою метою і якими засобами (систематизоване маячення). Систематизоване маячення часто зберігається і впродовж багатьох років – хронічне маячення. Воно може видозмінюватися за рахунок приєднання афективних розладів, галюцинацій, явищ. психічного автоматизму. В цей період хворі стають замкнутими, їх мова переповнена символічними виразами, натяками і обмовками. В написаному містяться незвичайні, часто заново створені слова, спеціально підкреслюються окремі слова і фрази. Утворення нових маячних суджень рано чи пізно призупиняється. Але раз побудована маячна система впродовж довгого часу залишається збереженою. В термінальному періоді може відбутися розпад М. Це може бути пов’язано із затуханням патологічного процесу або з появою ознак слабоумства. Емоційне забарвлення М. тьмяніє, спрощується конструкція М., зникає впевненість в реальності попередніх маячних концепцій. М. регресує, фрагментується і згасає. В ін. випадках, хоча маячні ідеї і залишаються, хворий поступово втрачає свою маячну активність, інтерпретацій бліднуть, стереотипізуються. М. все менше впливає на дії хворого, відступає на другий план.
13.Порушення інтелекту. Класифікація. Захворювання при яких зустрічаються ці порушення.
Олігофренія - недорозвиток інтелекту, пов’язаний з вадами розвитку, хромос. аномаліями, екзогенним ураженням мозку, розладами метаболізму у в/у віці,
Класифікація: дебільність (інтелект відповідає віку 7-10 р.), імбецильність (3-7р.), ідіотія (до 3р.),
Деменція-стійке набуте інтелекту із поруш. здібності до набуття нових знань, навиків, крит. оцінки себе і оточуючих утворення понять і умовиводів, при цьому втрач. набуті знання і досвід. (тотальна і лакунарна). Псевдодеменція.
14.Особливості порушення мислення у віковому аспекті.
Пресенильний параноїд-маячення шкоди, збитків,ревнощів.
Стереотипне маячення Котара(все пропало). Мислення характ. в’язкістю, стереотипністю роздумів, застряганням на другорядних фактах.
15.Фізіологічний і патологічний афекти. Їх диференціальна діагностика. Значення для експертизи.
Фізіологічний афект – це короткочасна надто сильна емоція у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових оболонок тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо).
Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною.
Патологічний афект - це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і є афективним розрядом на фоні запаморочливого стану свідомості, за яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією.
У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, вона не несе кримінальної відповідальності. Для проведення судово-психіатричної експертизи медик повинен якомога детальніше зібрати об'єктивний анамнез та описати стан і поведінку людини після виходу з афекту.
16. Різновиди патологічного підсилення і зниження емоцій.
Види патологічно-підсилених емоцій: а) патологічно підсилені позитивні емоції (ейфорія, морія, екстаз, маніакальна несамовитість); б) патологічно підсилені негативні емоції (депресія, меланхол. несамовитість).
17.Порушення адекватності та стійкості емоцій. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Порушення адекватності:
-амбівалентність (одноч. прояв двох протил. емоцій - любов і ненависть);
-пат. афект;
-неадекватність, коли позит. чинник викликає негат. емоції і навпаки,
-патол. тривога і страх,
-дисфорія- це похмурий, пригніч., тужливо-злобний настрій, що супров. почуттям незадоволення, страху, роздратованістю, агресивністю, що незалежить від зовн. чинників(епілепсія, психопатія, орг. ураження ГМ),
-дистимії.
Порушення стійкості емоціій:
- слабодухість;
- нетримання емоцій, легкий перехід від сліз до сміху.
- лабільність- перехід від позит. емоцій до негат,
- інертність емоцій.
18.Маніакальний синдром. Захворювання при яких зустрічається та невідкладна допомога.
Маніакальний стан характеризується збудженням хворого. Він багато говорить, проявляє велику активність, іноді співає, танцює. Настрій у нього піднесений. Люди, які його оточують, «добрі, світ прекрасний». Сам хворий відчуває приплив сил, енергії. Такий стан піднесеного настрою при доброму фізичному самопочутті називається ейфорією. Ейфорія може бути в нормаль них людей у стані легкого алкогольного сп'яніння, при вживанні деяких лікарських засобів (морфін та інші наркотики), при ефірному наркозі. Маніакальний стан супроводиться підвищеною еротикою (статевим потягом).
Зустрічається при МДП, алког. і наркот. збудж., інтокс.
Невідкладна допомага: -втримати хвор., -нейролептики(мажентил 1-2-3мл, аміназин, сібазон, галоперідол, седуксен).
19.Депресивний синдром, його психотичний і непсихотичний варіанти. Захворювання при яких зустр. та невідкладна допомога.
Депресивний стан протилежний маніакальному. Хворий пригнічений, настрій у нього поганий. Тяжка туга відчувається і фізично: щось гризе і гнітить, давить на серце. Навколишній світ, знайомі і незнайомі люди постають у найпохмуріших барвах. Сам хворий вважає себе ні до чого не здатним, непридатним до життя, не гідним займати місце на землі. Його майбутнє похмуре і безперспективне. Виникають думки про самогубство. Смерть здається єдиним виходом із цього тяжкого стану. Зустріч. при МДП.
20.Фізіологічні механізми потягів, роль соціальних факторів (виховання) у їх формуванні.
Потяги- неясне стремління, не пов’язане з чітким уявленням і з осмисленими цілями. Вони форм. у періоді онтогенезу і під час життя. Потреби людина суб’єктивно переж. у вигляді потягів і бажань. Виховання сприяє тому, щоб ці потяги не супереч. законам сусп.
21.Порушення харчового інстинкту. Захворювання, при якому він зустрічається.
Патологічне посилення харчового інстинкту -булімія (вовчий голод).
Булімія проявляється надмірним апетитом, причому відчуття насиченості не настає.
Булімія в основному виникає при органічних ураженнях головного мозку з дементним синдромом, ухворих з олігофренією (ідіотія), деколи - у хворих із вираженим шизофренічним дефектом. Значне посилення апетиту властиве хворим, які перебувають у маніакальному стані, але воно не досягає ступеня булімії.
Послаблення харчового інстинкту - це різке зниження апетиту аж до повної відсутності потреби в їжі.
Анорексія – повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі.
Ослаблення харчового інстинкту характерне для депресій різного генезу (реактивних, пресенільних, маніакально-депресивного психозу), виражених астенічних станів, нервової анорексії.
Спотворення харчового інстинкту проявляється вживанням хворим неїстивних речовин і навіть власних екскрементів. Воно виникає при тотальному недоумстві, маяченні й галюцинаціях відповідного змісту.
22.Порушення статевого інстинкту. Захворювання при якому він зустрічається.
Розлади статевих інстинктів у психічнохворих, патологічне посилення статевого потягу мають місце переважно при значних органічних ураженнях мозку (припрогресивному паралічі, сенільній і атеросклеротичній деменції, пухлинах лобної частки, хворих з олігофренією, при деяких видах психопатії тощо).
Підвищений потяг може мати більш-менш сталий характер або з'являтися епізодично (при епілепсії, в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу тощо).
Послаблення або цілковита відсутність статевого потягу виникає при депресивних станах, незалежно від їх генезу, тяжких формах олігофренії, деяких неврозах, простій формі шизофренії, а також у психічно здорових людей при виснажливих соматичних захворюваннях, фізичній та інтелектуальній перевтомі тощо.
Статеві відхилення – це прагнення незвичайними способами задовільнити статевий інстинкт.
Вони мають найрізноманітніші прояви і можуть зрідка виникати й у психічно здорових людей в особливих умовах, але переважно їх спостерігають у пацієнтів з психопатією і часто при недоумстві (при органічних захворюваннях мозку, в хворих з олігофренією тощо).
23.Порушення інстинкту самозбереження. Захворювання при якому він зустрічається.
Посилення захисного інстинкту проявляється втечею або агресією. Реакція втечі характерна для хворих, які під впливом галюцинацій чи маячення переконані в тому, що їм загрожує смертельна небезпека з боку злочинців, перед якими вони беззахисні й безпорадні.
Патологічне посилення активно-оборонної форми інстинкту самозбереження супроводжується тим, що хворі, відчуваючи постійний страх за своє життя чи здоров'я, категорично відмовляются від приймання ліків, виконання будь-яких маніпуляцій, чинять опір медперсоналу, а іноді з метою "самозахисту'проявляють агресію. Ці явища можуть бути зумовлені галюцинаціями або маяченням. Заціпеніння (емоційний ступор) розвивається внаслідок дії стресової ситуації, небезпечної для життя. Так, при землетрусі чи раптовій пожежі людина ціпеніє від жаху і не спроможна ні втекти, ні навіть покликати на допомогу. Послаблення захисного інстинкту виникає при депресивних станах, простій формі шизофренії, а також при порушенні свідомості.
Спотворення захисного інстинкту проявляється в тому, що хворі самі можуть заподіяти собі шкоду різного характеру. Найбільш вираженим спотворенням інстинкту самозбереження є тенденції і спроби самогубства. Виражені тенденції до самогубства виявляють хворі на маніакально-депресивний (біполярний) психоз у депресивній фазі, особи з маяченням депресивного змісту (маячення самозвину-ваченняв депресивній фазі, пресенільна депресія, маячення переслідування та інші схожі види маячення у хворих на шизофренію). Інколи прагнуть закінчити життя самогубством хворі, які критично оцінюють свій хворобливий стан, на початку маніфестації шизофренії. Іноді спроби самогубства імпульсивне роблять хворі з розладами особистості (психопати).
24. Відмінності між маніакальним, гебефрнічним та кататонічним збудженням.
Маніакальне збудженя носить цілеспрямований характер з переважанням мовного компонента над руховим.
Кататонічне збудження відрізняється від маніакального тим, що воно не цілеспрямоване, хворий виконує не якісь дії, а лише окремі роз'єднані, часто стереотипні, рухи, а хворий із маніакальним збудженням виконує осмислені дії, хоча здебільшого до кінця їх не доводить, бо переключається на іншу діяльність.
Підвидом кататонічного збудження є гебефренне. Останнє проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії. Кататонічне збудження, як правило, триває недовго і найчастіше згодом переходить у кататонічний ступор.
25.Відмінності між кататонічним і депресивним ступором.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом "капюшона"). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом "повітряної подушки"). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього.
При вираженій депресії м'язове заціпеніння називають депресивним ступором. Хворі не можуть рухатись або рухаються з великими труднощами (через силу). Вони говорять тихо, на запитання відповідають із великим запізненням. На їх обличчі застигає страждальна міміка, проте рухами очей вони стежать за подіями навколо них.
26. Відмінності між нав'язливими та насильними схильностями і діями.
Нав'язливі дії - це рухи, які хворий робить всупереч своєму бажанню, незважаючи на зусилля утриматись від їх виконання.
Одні з нав'язливих дій заповнюють його думки доти, доки не будуть реалізовані, інші не помічаються ним. Для того, щоб утриматись від нав'язливих дій, хворий повинен невідступне стежити за собою, хоча для нього це дуже обтяжливе.
Насильні- рухи чи поступки, що виникають незалежно від волі чи бажання , хв. не може їх стримувати, ( нас. сміх, плач. покашлювання, чмокання, спльовування, потирання рук)
27. Апатико-абулічний синдром. Причина, прогноз, лікування.
Апатія - байдужість до оточуючих, до всього І до самого себе (довед до краю емоц тупість). Якщо + втрата спонукань до діяльності (абулія -бездіяльність) - апатико-абулічний с-м. Апатичний с-м ніколи не виникає гостро, розв поступово при шиз, орг ураж ГМ лобної і потил зони, інф ураж, в клініці ендокринних захв, пухл ГМ. Якщо при початк етапах розв шизофр апатія більш виражена у пригніченості, загальмованості емоцій, то ці зміни можуть бути зворотні. При шиз станах апатія є неблагоприємним прогн показником.
28. Відмінності між абулією і руховою загальмованістю.
абулія – послаблення потягів аж до повного їх зникненння. безволля. відсутність бажань, спонукань до діяльності,
рухова загальмованість – як складова депресивного ступору, стан знерухомлення, супроводжується сповільненням мови, страждальна міміка.
29. Кататонічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.
Кататонічний синдром проявляється кататонічним збудженням і кататонічним ступором.
Кататонічне збудження проявляється руховим розгальмуванням із тенденцією до окремих нецілеспрямованих, нерідко роз'єднаних, рухів з явищами негативізму і повторенням як у рухах, так і в мові.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Повний мутизм - це відсутність мовного спілкування хворого з людьми, які його оточують, при відсутності Органічного ураження мовного апарату. Інколи трапляється неповний мутизм (симптом Павлова), коли хворий (здебільшого відразу після пробудження від нічного сну) може давати елементарні відповіді на запитання, поставлені пошепки, але відразу замовкає, коли до нього звернутись голосно. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом "капюшона"). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом "повітряної подушки"). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього.
30. Гебефренічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.
Гебефренічний синдром проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії.
31. Синдроми порушення свідомості. Класифікація. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Стан оглушеності (обнубіляція, сомнолентність, сопор, кома). При інтокс. психозах, при важких орг. ураж. ЦНС (пухлинах, травмах, прогр.параліч, судинні ураження), після епіприпадків. Делірій- зорові галюцинації страшного характеру. Аменція ( гостра спутаність свідомості, незібраність , розгубленість хворого) Онейроїд ( наплив сноподібних фантастичних глюків. Потьмарений розлад свідомості – фрагментарне сприйняття оточуючої обстановки, власної особи і амнезія на період захв.
класичний паморочний стан - раптове звуження об’єму свідомості, в зон звуж свідомості можливий наплив галюцинаторних переживань, поведінка хворого визн ступенем звужен свідомості, напливом галюц. Після виходу - повна амнезія - при епіл. Амбулаторний автоматизм (транс) - відносно тривалий стан з своєрідним звуж свідомості. Хв. автоматично веде себе нормально, поведінка адекватна обстановці, повна амнезія (може подорожувати). Сомнамбулізм - транси, що розв під час сну. Фуга - короткотривалі з бурхливою рух активністю, розвиток несамовитості, приходить в свідомість, нічого не памятає. Особливі стани - проявл у вигляді орієнт-запаморочл станів, дуже рідко памятає свійстан, дещо згадує (фрагменти).
32. Наведіть приклади найбільш характерних розладів сприймання при шизофреннії, МДП і наркологічній патології. Тактика лікаря при виявленні у хворих імперативних галюцинацій.
Шизоф.- галюцинації (особл слухові імперативні) м.б. галюциноїди, менше виражені тілесні р-ції (явища принизув струмом голови геніталій) зорові галюцинації, нюхові смакові.- Невиражені метаморфопсії,-ілюзії на почтак стадіях парейдолії (візерунки на Акилимах)- характерний с-м Кандінського -Клерамбо (псевдогалюци нації, ментизм. псих автоматизм. почуття зробленості)
МДП: депрес фаза - ілюзії, метаморфопсії. яскраві спогади, галюцинації бувають рідко, синестопатії. в тяжких випадках - дереалізація і деперсоналізація
Наркоманія - галюцинації кількісних порушень сприймання (гіпестезія, анестезія). Повзання мурах під шкірою (с-м Маньяна).
При імперативних галюіинаціях ворого госпіталізують. Лікув галоперідопом, трасеулон
33. Що таке параноїд? Основні нозологічні форми, при яких зустрічається маячення. Структура маячних ідей. Чим відрізняються маячні ідеї від надцінних і настирливих?
Параноїдний с-м - це маяч ідеї різного змісту з галюцинаціями Ідеї переслідування, фантастичного змісту. Ідеї величі, немає системи доказів, а частіше впевненність у своїй правоті. Крім того є параннояльний с-м при якому маячення пов’язане з реальними подіями, стійке, систематизоване, монотематичне, грунтуетьсяя на помилковій передумові але правильній системі доказів, зустрічається при шизі, алкогольних і інволюційних психозах. МДП .
Маячні - неправильні судження, що виник на патологічному грунті, повністю оволодівають свідомістю хворого, суперечать досвіду і знанням, не коригуються звичайним шляхом (переконання), а лише мед. терапією. Є первинні і втор.
Надцінні - судження, що виникають в результаті реальних обставин, але надалі займають 1 місце в свідомості людини, супроводжуються надмірними емоціями, не змінюють світогляду.
Настирливі - виникають раптово, хв розуміє їх абсурдність, необґрунтованість, виникають всупереч його бажанню, критичне ставлення до них.
34. Що таке класичний паморочливий стан? Які є види паморочливим станів Опишіть симптоматику основних видів паморочливих станів? Для якого захворювання паморочливий стан є найбільш характерним?
класичний паморочливий стан - раптове звуження об’єму свідомості, в зоні звуження свідомості можливий наплив галюцинаторних переживань, поведінка хворого визначається ступенем звуження свідомості, напливом галюцинацій Після виходу - повна амнезія - при епілепсії.
Амбулаторний автоматизм (транс) - відносно тривалий стан з своєрідним звуженням свідомості. Хворий автоматично веде себе нормально, поведінка адекватна обстановці, повна амнезія (може подорожувати).
Сомнамбулізм - транси, що розвивається під час сну.
Фуга - короткотривалі з бурхливою рух активністю, розвиток несамовитості, приходить в свідомість, нічого не пам’ятає.
Особливі стани - проявляються у вигляді орієнтзапаморочл станів, дуже рідко пам’ятає свій стан, дещо згадує (фрагменти).
35. Що таке синдром психічного і амбулаторного автоматизму? Для яких захворювань вони є характерними? Тактика лікаря при діагностиці психічного автоматизму.
Психічний автоматизм - епізодичний розлад свідомості з зовнішньою впорядкованістю поведінки і подальшою амнезією. Належить до паморочних станів, зустрічається часто при епілепсії. Хворий раптово втрачає свідомість і продовжує виконувати зовнішньо впорядковані дії: йти по вулиці, їхати в транспорті, водити ручкою по паперу (якщо до того писав), оговтавшись хворий не розуміє, як він опинився в незнайомій місцевості, не пам'ятає, що з ним відбувалось.
При трансах (амбулаторному автоматизмі) хворий робить вчинки, звичайні для нормальної людини. яка перебуває а такій ситуації, тому лікар повинен вміти виявляти це звуження свідомості. Транси, які виникають вночі називаються сомнабулізмом.
36. Що таке психічний інфантилізм. Перерахуйте його симптоми.
-ослаблення пізнавальних процесів, бідність почуттів, зміна поведінки в цілому
-універсальне або повне відствання від вікового рівня в фіз і Інтелект розвитку, незрілість суджень, дитяча уява, фантазія, зниж працездатності, Інфантильність
-недорозвиток мови. обмеж можливості у набутті знань, здатності оперувати ними. Діагностика: якісна оцінка інтелекту. Клін прояви Інфантилізму, уміння використовувати пізнане, зниження Інтелекту,
- запізнілий розвиток осн психофізіологічних р-цій , ідеамоторних, мови,навиків
-емоц незрілість примітивізм інтересі вслабість самоконтролю
-нерівномірність розвитку, парціальнсть розвитку, парціальність ураженняокремих частин психіки поряд з тим можуть бути невротичні, психогенно-реактивні розлади, ознаки психоендокринного або психоорганчного синдрома. с-ми урадення певних аналізаторів З варіанти інфантилізма:
-органічний –дисгармонічний -гармонічний
37. Астенічний синдром і його клінічні форми при соматичному захворюванні. Принципи медикаментозної корекції.
Варіанти астенічного синдрому:1) астеновегетативний - з пітливістю, тахікардією, головокружінням, втратою рівноваги 2) астенодепресивний - з зниженним настроєм. тугою, сповільненям мислення, руховою загальмованістю 3) астеноіпохондричний - з нав'язливими ідеями наявності різних хвороб 4) астенофобічний - з різними фобіями 5) астенодистимічний - 6) астеноістеричний - з театральністю, демонстративністю поведінки. Загальні симптоми астенії: швидка втомлюваність. слабкість, гіперестезія до фізичних емоцій І подразників, погіршення апетиту, самопочуття, сльозливість тощо. Лікування: 1)лікування основного соматичного захворювання; 2) психотерапія (бесіди із хворим); 3) ноотропна терапія - пірацетам; 4) загальнозміцнююча терапія - вітаміни. ФЗТ; 5) симптомватична терапія - залежить від варіанту синдрому. Профілактика: психотерапія, благоприємна психологічна обстановка, рання діагностика І своєчасне лікування основного захворювання.
38. Віддиференціюйте делірій від онейроїду і аменцій. Для яких хвороб характерні ці психопатологічні синдроми?
делірій - Гостро виникає порушення свідомості з поруш орієнтації в місці і часі. збереж свідомості, власної особистості, з напливом сценоподібних яскравих чуттєвозабарвлених страхітливого змісту зорових, тактильних, слухових галюцій. рухове збудження, відчуття страху, емоц порушення. ( епілепсія, алкогольна інтоксикація, інф. ураж ГМ, травматичний, сифілітичний)
Онейроїд - характ зорові галюцинації кольорові фантастичні, де хв бере участь, але збудж немає. Дезорієнтація в особистості, після виходу не памятає свій стан, але памятає галюцинації. При інтокс, шиз, епіл. анемізації.
Аменція - + відсутність розуму, повна дезорієнтація з напливом епізодичних галюцин. рухове збудж в межах ліжка з повною амнезією після виходу з стану. - при МТ, є ознакою інтоксикації ГМ. стан дуже важкий.
39. Клінічна структура психоорганічного синдрому, як наслідку перенесеного важкого соматичного або інфекційного захворювання. Лікування. Вторинна профілактика.
Клінічно різні по інтенсивності порушення від легкого ступеню до повної деменції, зниження критичного відношення до свого стану, афективна лабільність (швидка зміна емоцій з їх крайніми виявами). У випадку виражених форм психоорганічного синдрому спостерігається повна байдужість до власної особи і оточуючого, значні розлади пам'яті (амнезії, конфобуляції, псевдоремінісценції) та інтелекту. Часто буває після інфаркту міокарда, клінічної смерті різного генезу. виразкової хвороби, сепсису, гангрени легень тощо. Іноді на цьому фоні у хворого -судомні припадки.
Лікування: 1) лікування основного захворювання 2) психотерапія під час лікування: 3) загальнозміцнююча терапія з вітамінами. ноотропами. ФЗТ.
Профілактика: рання діагностика, своєчасне виявлення інфекційних і соматичних захворювань, своєчасна госпіталізація і адекватне їх лікування, заспокійливий режим, благоприємна психологічна обстановка, виключення психотравм.
40. Що таке ступор? Перерахуйте і опишіть основні симптоми кататонічного ступору. Віддиференціюйте кататонічний ступор від інших видів ступорів. Основні причини ступорозних станів.
Ступор – це м’язове заціпеніння. Він буває кататонічним, депресивним, психогенним (реактивним) і апатичним.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом "капюшона"). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом "повітряної подушки"). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього.
При вираженій депресії м'язове заціпеніння називають депресивним ступором. Хворі не можуть рухатись або рухаються з великими труднощами (через силу). Вони говорять тихо, на запитання відповідають із великим запізненням. На їх обличчі застигає страждальна міміка, проте рухами очей вони стежать за подіями навколо них.
При психогенному ступорі хворий раптово ціпеніє від жаху відразу після дії на нього надсильного подразника. Міміка відображає відчуття суму, страху, тривоги. Після зникнення явищ ступору, що звичайно трапляються після глибокого сну, хворий амнезує більшість хворобливих проявів, які мали місце.
Апатичний ступор є проявом вкрай тяжкого апато-абулічного синдрому,
коли хворий не рухається, ні на що не реагує, в нього відсутні емоції, бажання і спонукання. Тонус м'язів при цьому виді ступору не змінюється. Апатичний ступор є також проявом глибокого шизофренічного дефекту або вираженого органічного ураження головного мозку.
41. Що таке ейфорія і морія? Основні причини цих станів.
Настрій у хворого піднесений. Весь навколишній світ здається чудовим. Його товариші — прекрасні люди, родичі — найкращі. Начальство ставиться до нього чудово І цінує його заслуги. Хворий відчуває приплив сил і проявляє велику активність в особистому житті, у навчанні, на роботі.
Морія – це стан ейфорії з руховою розгальмованістю, хворий пустотливий, безтурботний.
При пухлинах ГМ, гострому періоді ЧМТ.
42.Структура Корсаківського амнестичного синдрому. Основні захворювання при яких зустрічається цей синдром. Принципи терапії на синдромальному рівні.
Він характеризується порушенням пам'яті па поточні події і парамнезіями — псевдоремінісценціями і конфабуляціями. Головним його симптомом є фіксаційна амнезія, яка свідчить про порушення короткочасної пам'яті (здатність до запам'ятовування, зберігання і відтворювання інформації через небагато часу після її надходження), її супроводжує антероградна амнезія. Виражене порушення пам'яті позначається на стані орієнтування у часі і просторі. С. С. Корсаков, який уперше описав цей синдром, зазначав, що у хворих з проявами фіксаційної і антероградної амнезії давні враження згадуються досить добре, при цьому значною мірою зберігаються кмітливість, дотепність, винахідливість хворого. Так, хворий не може згадати, чи обідав він сьогодні, чи ні, хоча щойно прибрали зі столу, проте добре грає у преферанс, у шахи. Здебільшого корсаковський синдром спостерігається при інфекційних. інтоксикаційних і травматичних захворюваннях центральної нервової системи. Спочатку його описали у хворих на алкоголізм. у яких він виявляється у поєднанні з поліневритами.
43.По яких ознаках можна виявити у хворого галюцинації, які він приховує?
вираз обличчя і мімка (прислуховуються до чогось, сперечаються з невидимим співрозмовником, іноді без причини на обличчі хворого виникає страх, щастя, може дивитись у одну точку, розглядати неіснуючі малюнки на білій стіні, Іноді втікають від невидимої небезпеки, проявляють до когось агресивність, Іноді в зв'язку з нюховими галюцинаціями відмовляються від їжі, струшує на лікаря зелененьких крокодильчиків.
44.Емпатія та інсайт та їх зміна при психічних розладах.
Інсайт – 1) здатність сприймати істинну або приховану природу речей; 2) пізнавальне спостереження; 3) ясне і негайне навчання або розуміння (визначення подані за словником Вебстера)
Емпатія- здатність до розуміння і відчування емоційного стану інших людей (емоційна емпатія), а також до сприйняття їхнього способу мислення (пізнавальна емпатія) - знижується при депресіях, маніакальних станах, істеріях)
45.Ознаки галюцинаторноі і маячної, поведінки хворого. Проби Ліпмана, Ашафенбурга і Рєйхардта.
На наявність галюцинацій І маячень вказує поведінка хворого: вираз обличчя і мімка (прислуховуються до чогось, сперечаються з невидимим співрозмовником, іноді без причини на обличчі хворого виникає страх, щастя, може дивитись у одну точку, розглядати неіснуючі малюнки на білій стіні, Іноді втікають від невидимої небезпеки, проявляють до когось агресивність, Іноді в зв'язку з нюховими галюцинаціями відмовляються від їжі.
Проба Ліпмана: при натисненні на очні яблукв у хворого через 5-10 сек виникають галюцинації.
Проба Рейхарда: хворий читає з чистого листка неіснуючий текст.
Проба Ашафенбурга - хворий розмовляє по вимкненому телефону.
Позитивні дані проби свідчать про наявність алкогольних психозів у хворого
46.Класифікація (нозологічна і синдромологічна) психічних розладів і захворювань (МКХ-9, МКХ-10).
МКХ-9-
І ПСИХОЗИ 1) – Психотичні стани внаслідок органічного ураж. ГМ – а) пресенільні, сенільні, атеросклеротичні б) алкогольні психози в) інфекційні, інтоксикаційні г) перехідні психотичні стани,що виникають в рез-ті органічних захв. (інфекційні) д)Інші, що виникають в рез-ті органічних захв ( неалкогольний Корсаковський с-м)
2) Інші психози а) шизофренічні психози б) афективні в) параноїдні стани г) інші неорганічні психози ( реактивні, істеричні, інволюційні та ін.) д) психози дитячого віку
ІІ НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ, ПСИХОПАТІЇ ТА ІНШІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ НЕПСИХОТИЧНОГО Х-РУ 1) Невротичні розлади 2) Розлади особистості 3) Статеві збочення і порушення 4) Хронічний алкогголізм 5) Наркоманії і токсикоманії, 6) порушеня фізіологічних функцій психогенної етіології, 7) Специфічні с-ми і с-роми , що не класифікуються в інших рубриках ( напр. тіки,ю заїкання, енурез, сомнамбулізм і т.д) 8) Гострі р-ї на стрес 9) Адаптаційні р-ї, 10) Специф. непсихотичні розл. на грунті органічного ураження ГМ 11) Депресивні розлади, що не класиф. в ін. рубриках ( масков. депр. і депр. внасл. орг. ураж. ГМ) 12) Гііперкінетичний с-м дитячого віку 13) специфічні затримки розвитку
ІІІ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ 1) Легка 2) Інша , уточнена по ступені важкості ( помірна, виражена, глибока) 3) не уточнена по ступені важкості
1 Екзогенні психози (, інтоксикаційні, травматичні) 2 Соматогенні ендокринопатії, судинні порушення, 3) Психогенії ( неврози, реактивні психози ) , 4) Психози з невиясненою етіологією ( шизофренія, МДП, епілепсія) , 5) Психози патологічної інволюції ( пресенільні, сенільні, атеросклеротичні)
МКХ-10:
F 00-F 09 Органічні та симптоматичні психічні розлади
F 00 Деменція при хворобі Альцгеймера
F 01 Судинна деменція
F 02 Деменція при інших захворюваннях, що класифіковані в інших розділах
F 03 Неуточнена деменція
F 04 Органічний амнестичний синдром, не викликаний алкоголем та іншими психоактивними речовинами
F 05 Делірій, не викликаний алкоголем та іншими психоактивними речовинами
F 06 Інші психічні розлади, спричинені ураженням головного мозку і його дисфункцією або соматичним захворюванням
F 07 Розлади особистості й поведінки, спричинені ураженням головного мозку і його дисфункцією або соматичним захворюванням
F 09 Неуточнений органічний або симптоматичний психічний розлад
F 10-F 19 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням психоактивних речовин
F 10 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням алкоголю F 11 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням опіатів
F 12 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням коноплі та її похідних
F 13 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням седативних та снодійних середників
F 14 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням кокаїну
F 15 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням інших стимуляторів (у тому числі кофеїну)
F 16 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням галюциногенних субстанцій
F 17 Психічні по поведінкові розлади, спричинені тютюнокурінням
F 18 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням летких розчинників
F 19 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням комбінованих, а також невизначених речовин
F 20-F 29 Шизофренія, шизотипні й маячні розлади
F 20 Шизофренія
F 21 Шизотипний розлад
F 23 Гострі та транзиторні психотичні розлади
F 24 Індукований маячний розлад F
25 Шизоафективні розлади
F 28 Інші неорганічні психотичні розлади
F 29 Неуточнені неорганічні психози
F 30-Р39 Розлади настрою (афективні)
F 30 Маніакальний епізод
F 31 Біполярний афективний розлад
F 32 Депресивний епізод
F 33 Рекурентний депресивний розлад
F 34 Постійні розлади настрою (афективні)
F 38 Інші розлади настрою (афективні)
F 39 Неуточнені розлади настрою (афективні)
F 40-F 48 Невротичні і розлади, пов'язані із стресом, і соматоформні розлади
F 40 Фобічні тривожні розлади
F41 Інші тривожні розлади
F42 Обсесивно-компульсивні розлади
F43 Реакція на важкий стрес і розлади пристосування
F44 Дисоціативні (конверсійні) розлади
F 45 Соматоформні розлади
F 48 Інші невротичні розлади
Р 50-Р 59 Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними порушеннями і соматичними факторами
F 50 Розлади, пов'язані з прийманням їжі
F 51 Порушення сну неорганічного походження
F 52 Статева дисфункція, не викликана органічним розладом чи соматичним захворюванням
F 53 Психічні та поведінкові розлади, пов'язані з післяпологовим періодом, не класифіковані в інших розділах
F 54 Психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами або захворюваннями, класифікованими в інших розділах
F 59 Неуточнені поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами і соматичними факторами
F 60-F 69 Розлади особистості й поведінки в дорослих
F 60 Специфічні розлади особистості
F 61 Змішані та інші розлади особистості
F 61.0 Змішані розлади особистості F 61.1 Інші зміни особистості
F 62 Стійкі зміни особистості, не пов'язані з ушкодженням чи захворюванням головного мозку
F 63 Розлади звичок і спонукань
F 64 Розлади статевої ідентифікації
F 65 Розлади статевої переваги
F 66 Психологічні й поведінкові розлади, пов'язані із статевим розвитком та орієнтацією
F 68 Інші розлади особистості й поведінки в дорослих
F 69 Неуточнені розлади особистості й поведінки в дорослих
F 70-F 79 Розумова відсталість
F 70 Легка розумова відсталість
F 71 Помірна розумова відсталість
F 72 Значна розумова відсталість
F 73 Глибока розумова відсталість
F 78 Інша розумова відсталість
F 79 Неуточнена розумова відсталість
F 80-F 89 Розлади психічного (психологічного) розвитку
F 80 Специфічні розлади розвитку мови і мовлення
F 81 Специфічні розлади розвитку шкільних навичок
F 82 Специфічні розлади розвитку рухових функцій
F 83 Змішані специфічні розлади розвитку
F 84 Загальні розлади розвитку
F 88 Інші розлади психічного (психологічного) розвитку F 89 Неуточнений розлад психічного (психологічного) розвитку
Р 90-Р 98 Розлади поведінки та емоцій, які звичайно розпочинаються в дитячому та підлітковому віці
F 90 Гіперкінетичні розлади
F 91 Розлади поведінки
F 92 Змішані розлади поведінки та емоцій
F 93 Емоційні розлади з початком, специфічним для дитячого віку
F 94 Розлади соціального функціонування з початком, специфічним для дитячого та підліткового віку
F 95 Тики
F 98 Інші поведінкові та емоційні розлади з початком, специфічним для дитячого та підліткового віку
F 99 Неуточнений психічний розлад
На відміну від МКХ-9 , в МКХ-10 немає межі між неврозом і психозом, але збережений термін “невротичний”
47. Класифікація психічних порушень при гострих і хронічних інфекціях.
При багатьох гострих інфекційних захворюваннях — тифах, малярії, грипі, бешисі, крупозній пневмонії — можуть бути психічні розлади. Звичайно вони виникають при високій температурі, іноді вже в перші дні хвороби. У хворого порушується свідомість. Він не орієнтується в місці і часі, не знає, де він перебуває, як потрапив до лікарні, яоч правильно називає своє ім'я і прізвище. Виникають яскраві зорові ілюзії і галюцинації. Хворий бачить заграву пожежі, що наближається до місця, де він перебуває, бачить страшні сцени, які загрожують його життю. Здійснювані медичним персоналом маніпуляції він сприймає як такі, що спрямовані проти нього. Нерідко зорові галюцинації доповнюються слуховими — голосами, які наказують хворому рятуватись втечею.
48. Особливості психічних порушень при ревматизмі, туберкульозі, енцефаліті.
Ревматизм: астенічні та неврозоподібні симптоми, а також психози: делірій, аментивний синдром, тривожно-депресивний, іноді галюцинаторно-параноїдний синдроми. Після перенесенного захворювання іноді буває психоорганічний синдром, Корсакіаський, епілептоформний синдроми. Під час захворювання часто бувають депресивне і машакальнопараноїдні стани, кататонії
Туберкульоз - найчастіше бувають астенічний. депресивний, депресивно-параноїдний, галюцинаторно-параноїдний синдроми. При туберкульозному менінгіті можуть спостерігатися розлади свідомості (сопор, кома, онейроїд, делірій), що супроводжуються різноманітними зоровими галюцинаціями, руховим збудженням. В період видужання часто буває нестійкий амнестичний синдром, емоційна нестійкість- В кінці - кінців у хворих, як правило, формується психоорганічний синдром.
Енцефаліт –гострі психози із потьмаренням свідомості, які перебігають по типу перехідних синдромів з афективними, галюцинаторними, маячними, кататтоноподібними проявами, а також психорганічного і корсаковського с-мів.
49. Особливості психічних порушень при сифілісі мозку, прогресивному паралічі, СНІДі.
Сифілітичні психози:
Хворі скаржаться на загальну слабість, головний біль, стають дуже дратівливими, емоційно нестримними, нерідко плаксивими. Вони неуважні, швидко втомлюються, зниження пам'яті, забутливість. Іноді хворі здійснюють безглузді, безтактні вчинки, брутально жартують. При несвоєчасному лікуванні захворювання прогресує, і вже у його початковій стадії з'являються ознаки поглиблення інтелектуально-мнестичної недостатності, емоційне збіднення особистості, втрата її основних морально-етичних властивостей, схильність до цинічних вчинків. Хворі легковажні, бездумні, часом погано орієнтуються в навколишньому. Проста (дементна) форма характеризується наростаючим слабоумством. благодушно-ейфорійним типом афекту, особистісною деградацією. Неухильно знижується пам'ять, виявляються грубі розлади лічби. Рано втрачається критичне ставлення до свого стану. Слабоумство має характер глобарного, відбувається розпад особистості.
Для експансивної форми прогресивного паралічу типовим є піднесений, що нагадує маніакальний настрій, переоцінка хворим своїх можливостей, нісенітні маячні ідеї величності, багатства, в яких нерідко поєднуються велике і мізерне. Наприклад, хворий запевняє, що йому належать усі банки світу і маленька перукарня на цій самій вулиці за рогом. Значно виражене слабоумство і цілковита відсутність критичного ставлення до свого стану спричинюють безглузді вчинки, наприклад хворі купують безліч непотрібних їм речей. Свій одяг вони прикрашають орденами, екстравагантними бантиками, стрічками, зробленими з картону, паперу, вовни. Хворі називають себе іменами великих полководців, імператорів, геніальних винахідників. Вони тримаються величаво, гордовито. ейфорійне.Поступово відбувається спад настрою.
Депресивна форма прогресивного паралічу характеризується пригніченим настроєм, тужливістю, тривогою. Маячні висловлювання також мають депресивне забарвлення—це здебільшого іпохондричні і нігілістичні переживання («внутрішні органи не працюють, вони зсохлись, атрофувались»). Нерідко спостерігаються ідеї самозвинувачення. Хворий вважає себе винним у всіляких гріхах, кари за які не уникне ні він. ні його рідні. При цій формі прогресивного паралічу також поступово наростають слабоумство і зниження пам'яті. 
СНІД – включають всі різновидності психопатології, починаючи від психотичних реакцій і закінчуючи важким органічними ураженнями ГМ.
СНІД – деменція, депресія із суїцидальними спробами.
50. Принципи лікування, експертизи, психогігієнічних та психопрофілактичних заходів при психічних розладах у випадках гострих і хронічних інфекцій .
Лікування зводиться до терапії основного захворювання. Для зменшення Інтоксикації хворому дають багато питва, вводять підшкірно ізотонічний розчин натрій хлориду, внутрішньовенне 25—40% розчин глюкози або внутрішньом'язово 25% розчин магнію сульфату (20,0). Збільшують разові дози вітамінів (аскорбінової кислоти, рутину, вітамінів групи В). Застосовують холод на голову. При сильному збудженні призначають аміназин всередину, внутрішньом'язово або ректальне в свічках. Можна також внутрішньом'язово вводити гексенал.Постінфекційну астенію лікують загальнозміцнюючими і симптоматичними засобами.
51.Особливості психічних порушень у гострому періоді черепно-мозкової травми, лікування профілактика, експертиза.
Психози гострого періоду черепно-мозкової травми характеризуються головним чином порушенням свідомості, а саме: присмеркові стани різної тривалості, які супроводжуються психомоторним збудженням чи. навпаки, ступором; делірій, що розвивається або відразу після травми, або через якийсь час після неї, інколи через тиждень (можливий так званий професійний делірій, наприклад лікар, який щойно зазнав черепно-мозкової травми, відразу ж прямо на вулиці сідає і починає «вести прийом пацієнтів»); онейроід, при якому переживання хворих мають характер фантастичних.Після закінчення гострого періоду травми спостерігається амнезія — хворі не пам'ятають, що з ними сталося, як вони потрапили до стаціонару. Іноді розлади пам'яті мають характер корсаков-ського синдрому. У цих випадках амнезія поширюється на події, що відбулися після травми і безпосередньо перед нею,— хворі виявляють нездатність запам'ятати щось із того, що відбувається навколо, заповнюють провали пам'яті конфабуляціями. При цьому спостерігається також значна емоційна лабільність. У гострому періоді хворому необхідний спокій, рекомендується холод на ділянку голови. При збудженні призначають клізму з хлоралгідрату. Внутрі-шньом'язово вводять гіпертонічний розчин магнію сульфату (10 мл 25 розчину), внутрішньовенне—до 40 мл 10 розчину натрію хлориду. При підвищеному внутрішньочерепному тиску роблять спинномозкову пункцію. Для зняття психомоторного збудження застосовують аміназин, седуксен.
52.Резидуальні психопатологічні явища при черепно-мозкових травмах.
Віддалений п-д - через 1 рік після ЧМТ. Різні психотичні і непсихотичні поорушення . Спостер протягом довшого часу і піддаються зворотньому розвитку.
1 - Церебрастенія - підв подразливість, втома, гол болі, головокружіння, слабість, вялість, зниж настрій, інтелект, фіз активність, виснаження емоцій, зниж апетиту, сну, запаморочення, серцебиття, дисфорії.
2 - Енцефалопатія - залишк явища орг ураження ГМ - збудливість, злісність, грубість, агресія, лабільність емоцій (спалахи гніву істерії, демонстративність, театральність, нахил до алкоголю, наркотиків, дисфорії.
3 - епілепсія - ввеликі і малі припадки, абсанси, судинно-вегетативні (головокружіння, поруш рівноваги, задишка, болі а животі, розлади. синестопатії. Після приступу - сумеречний стан свідом
4 - афективні психози - стан депресії, манії, що зявляються періодичо. сумеречн стан свідом, триває 3-4 міс, потім - зворотній р-ток.
5 - галюцинаторно-маячні психози сумерен розл свідом. делірій + с-ми вербальних, слухових галюцинацій, маячення ревнощів, сутяжність. Інколи + астенія.
6 - слабоумство - рідко в старечому віці. вялі. слабість, слабодухість, агресії. Слабоумство як правило тотальне по типу дисмнетичного (розпади памяті).
53. Особливості пізніх травматичних психозів та їх диференціація з ендогенними психозами, лікування, профілактика, експертиза.
Віддалений період – ч/з рік після ЧМТ. 1) церебрастенія – підв. подразл., втома, гол. болі , слабкість, головокружіння, зниж. настрою, фіз. активності, , виснаж. емоцій, серцебиття, дифорія, поганий сон, апетит. 2) Енцефалопатія, - залишкові явища ураж. ГМ, грубість, злосність, агресія, лабільність емоцій зі спалахами гніву, , істерія, театральність, дисфорія. 3) Епілепсія – великі і малі припадки, абсанси, суд-вегет. розлади, сенестопатії, після приступу – потьмарений стан. 4)Слабоумство – вялість, слабкість, слабкодухість, агресія, тотальні розлади памяті по типу дисментчних. 5) Деліріозно- аментивніі , деліріозно- онейроїдні с-ми. 6) Афектні психози – стани депресії, маніакальних фаз , що ззявляються періодично, потьмарені стани свідомості, триває 3-4 міс. потім- звороотний розвиток. 7) Галюцинаторно – маячні психози – делірій, вербальні і слухові галюцинації, маячення ревнощів, сутяжність, галюц-парноїдні, гебефренічні. депресивно-іпохондричні с-ми, с-м Кандінського-Клерамбо.
Лікування- дегідратаційна , розсмоктуюча терапія, заг. зміцнююча , нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, ноотропи.
54. Дефектно-органічні психічні порушення у віддаленому періоді черепно-мозкової травми, лікування, профілактика, експертиза
1) с-м лобної долі ( експлозивний, ейфоричний, апатичний с-ми), корсаківський с-м, епілептиформний с-м, слабоумство, зниження інтелекту, поруш. мислення,
Лікування – створення хорошого морально-психічного клімату, трудовий прогноз повинен відповідати ф-ним можливостям, відновна терапія, професійне перенавчання в спеціально створених умовах.