На відкритий лист до МОН України від 07.12.2007 року ст. наук. співр., доцента Смірнова О.Ю.

 
Не дуже шановний пане, О.Ю.Смірнов!

Невже потрібно було чотири роки поспіль (після видання нашого підручника) “збирати блохи”, щоб вилити бруд в мережі Internet?

Може викликати подив, що викладач вищого навчального закладу не читає газет. Невже за рік Ви не відкрили жодної з газет, зокрема “Освіта України” (№93 від 12.12.2006 р.), “Ваше здоров’я” (№36 від 21.09.2007 р.), “Голос України” (№111/4111 від 26.06.2007 р.), “Урядовий кур’єр” (№198/3611 від 26.10.2007 р.), в яких оприлюднено про висунення підручника “Медична біологія” на Державну премію? Цікавий рівень знань старшого наукового співробітника!!! Читайте і не будете гірко плакати на долю.

На відкритий лист до МОН України від 07.12.2007 року ст. наук. співр., доцента Смірнова О.Ю.

Перш, ніж дати принципову відповідь на більшою мірою критиканські твердження, зауважимо, що підручник “Медична біологія” складено у повній відповідності до навчальної програми з медичної біології, затвердженої МОЗ України (2000 р.). У навчальній програмі, яка є обов’язковою для всіх вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, чітко узгоджена послідовність викладання, термінологічний апарат тощо. Програма попередньо пройшла широке обговорення на кафедрах медичної біології всіх вищих медичних навчальних закладів. Вона узгоджена на засіданні опорної кафедри за участі завідувачів кафедрами медичної біології всіх вищих навчальних закладів медичного профілю. Ні до складання такої Програми, ні в її обговоренні, ні в рецензуванні п. Смірнов не спромігся долучитися. Чи то не було часу, чи небажання – то проблема п. Смірнова. До речі, не було його критичних зауважень щодо такої Програми ні в науковій, ні в освітянській пресі. Тому всі претензії нашого опонента недоречні, безпідставні і необґрунтовані.

Викликає не тільки подив, а сором за такого горе-науковця, який у пориві злісного критиканства плутає всіх і вся та ганьбить: і редакторів, і авторів, і членів Комітету з Державної премії. І незрозуміло, з якого дива сюди приплетено Т.Д.Лисенка? Всіх спаплюжено, до всіх вжито одну мірку п. Смірнова.

Підручник “Медична біологія” / За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 656 с. готувався колективом авторів впродовж декількох років. На засіданнях профільних кафедр, на сумісних засіданнях опорної кафедри медичної біології за участі всіх завідувачів кафедрами всебічно обговорювалися питання послідовності викладення матеріалу, його структурованості, науковості назв тощо. Враховували питання інтеграції матеріалу як між суміжними кафедрами, так і по вертикалі. Серед авторів підручника сім осіб мають вищу медичну освіту, з яких шість докторів наук, і вісім – вищу біологічну освіту, серед яких шість докторів наук. Під час дискусій фахівцями з медичної біології обговорювалися питання термінології, зоологічних назв паразитарних форм, молекулярної біології, загальної і медичної генетики, екології тощо, визначалися кінцеві зрозумілі для студента, професійно орієнтовані узагальнення.

У своїй праці зазначаємо, що ми свідомі того, що підручник не позбавлений недоліків і будь-яка доброзичлива критика (повторюємо, доброзичлива критика, а не критиканство, до якого долучився наш опонент п. Смірнов), – буде сприйнята з вдячністю.

Наш підручник використовується студентами як медичних, так і біологічних спеціальностей майже впродовж чотирьох років. Ми прислуховуємося до думок колег, вносимо певні корективи, сприймаємо побажання, які будуть більшою мірою враховані при перевиданні нашої праці.

Що стосується п. Смірнова, то він чомусь мовчав. Не було від нього зауважень ні особисто до авторів, ні в освітянській пресі, ні в медичних часописах.

Наша праця затверджена Міністерством охорони здоров’я України як підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (лист №145/37 від 22.03.2004 р.). Після майже чотирирічного використання і схвальних відгуків Вченими радами низки вищих навчальних закладів МОЗ і МОН України підручник був висунутий на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки 2007 року. Підручник “Медична біологія” було підтримано і рекомендовано до подання на Державну премію України в галузі науки і техніки 2007 року фаховою радою при Центральному методичному кабінеті з вищої медичної освіти МОЗ України та Міністром охорони здоров’я України проф. Ю.В.Поляченком.

Книга пройшла всі необхідні погоджувальні і рекомендаційні заходи. У газеті “Освіта України” №93 від 12 грудня 2006 року надруковано перелік підручників для участі в конкурсі на здобуття Державної премії. Після відповідного розгляду на колегії МОН України газета “Голос України” №111 (4111) від 26 червня 2007 року повідомила, що до участі в конкурсі на здобуття державної премії 2007 року допущені підручники, серед яких за №35 підручник “Медична біологія” – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 656 с.: іл. автори: Пішак В.П., Бажора Ю.І., Брагін Ш.Б., Воробець З.Д., Жегунов Г.Ф., Костильов О.В., Піскун Р.П., Романенко О.В.

На звернення Комітету щодо обговорення праць та відгуків (термін до 24 вересня 2007 року) від п. Смірнова не надійшло жодних повідомлень. Натомість наш підручник отримав схвальні відгуки і підтримку низки наукових та навчальних закладів, колективів кафедр, вищих навчальних закладів, окремих науковців (список і частина рецензій додається).

То ж природньо постають питання: “Чому п. Смірнов мовчав до 7 грудня 2007 року?” Чому цей “правдолюбець” мовчав чотири роки і вирішив вилити бруд в мережі Internet? Чому не опублікував своїх претензій в науковій та медичній пресі? Хто стоїть за цим викладачем і хто замовник цього “опусу”? На ці та інші питання відповіді нас менше цікавлять. Надсилаю копію письмової відповіді п. Смірнову.
------------------------------------------------------------------------------------

Лист О.Ю.Смірнову

 
Не дуже шановний пане, О.Ю.Смірнов!

Невже потрібно було чотири роки поспіль (після видання нашого підручника) “збирати блохи”, щоб вилити бруд в мережі Internet?

Може викликати подив, що викладач вищого навчального закладу не читає газет. Невже за рік Ви не відкрили жодної з газет, зокрема “Освіта України” (№93 від 12.12.2006 р.), “Ваше здоров’я” (№36 від 21.09.2007 р.), “Голос України” (№111/4111 від 26.06.2007 р.), “Урядовий кур’єр” (№198/3611 від 26.10.2007 р.), в яких оприлюднено про висунення підручника “Медична біологія” на Державну премію? Цікавий рівень знань старшого наукового співробітника!!! Читайте і не будете гірко плакати на долю.

Маючи 46-ти річний досвід викладання медичної біології у ВНЗ (стільки ж, скільки Вам років), трохи розуміюся на збереженні авторитету викладача. То ж, щоб не ганьбити Вас перед світом і Вашими студентами, не виставити Вас на посміховисько надсилаю цього листа Вам особисто. Проте не відкидаю того, що отримаєте належну відповідь як в мережі Internet, так і у відкритій публікації.

Хоча це забагато честі для такого, як Ви, фахівця, хоча і з “верхньою” освітою!

Окрема тема Вашого “опусу” щодо молекулярної генетики. Не буду вступати в полеміку, тільки принагідно зазначу, що не варто всіх міряти на свій зазублений аршин, думати, що вчорашній випускник середньої школи нікчемний і неграмотний у біології. Такі посилання, такий вимір рівня знань тих, що прийшли до ВНЗ зі шкільної лави, так і випирають з Вашої “нищівної рецензії”. Очевидно, Ви спілкуєтеся з подібними собі через мережу Internet. Спустіться на грішну Землю і ширше відкрийте очі. Вам їх замулила полуда гордині, чорних заздрощів або …(скажу наприкінці).

Декілька зауважень з медичної паразитології. Вочевидь не маючи медичної освіти, Ви намагаєтеся щось диктувати у галузі, в якій маєте дуже поверхневий рівень знань, в якій Вам особисто ще багато треба працювати.

У книзі “Паразитарные болезни человека (протозоозы и гельминтозы): Руководство для врачей/ под. ред. В.П.Сергеева, Ю.В.Лобзина, С.С.Козлова. – СПб: ООО “Изд-во Фолиант”, 2006. – 592 с. на с.124 зазначено дослівно: “Однако в иностранной литературе часто используют другие названия возбудителя: Giardia lamblia, G. intestinalis, G. duodenalis, а само заболевание называется жиардиазом”. Ми визнаємо L. intestinalis, бо хвороба згідно з МКБ 10 - А07.1 (на рівні студента почитайте, що це таке) має назву лямбліоз. І тому посилання ст.наук.співр. О.Смірнова, що “Lаmblia intestinalis вже давно змінилася на Giardia lamblia”, м’яко кажучи, недоречне.

У відповідь опонентові радимо зазирнути на с.118 “Паразитарные болезни человека”/ под ред. Р.Г.Лукшиной. Харьков: Изд. дом “Инжэк”, 2005. – 472 с. У зазначеному керівництві з паразитарних хвороб на с.322 чітко вказано: “Альвеолярный (многокамерный) эхинококкоз человека (альвеолярный гидатидоз)” (шифр МКБ 10 – В67.5-7). І далі за текстом: ... Echinococcus (Alveococcus multilocularis) (див. роботу Р.Г.Лукшиної на с.305).

Маю велику надію, що при виданні підручника за авторства ст. наук. співр. О.Смірнова може бути змінена назва паразита, але треба домогтися, щоб і назва хвороби відповідала МКХ 10. Чи знає опонент, що діагнози мають стандартизовані назви, що вимагається від лікаря при формулюванні діагнозу? Вочевидь, що не знає, бо не писав би подібну нісенітницю.

Медичній термінології, азам лікувальної тактики (якщо Вам не зрозуміло, то і назв лікарських препаратів, – для загального розуміння, для профорієнтації) треба розпочинати з перших кроків студентства. Так, сизокрилий голубе ст. наук. співр., бо у ВНЗ є золоте правило – міждисциплінарного узгодження навчального матеріалу, важливість горизонтальних і вертикальних зв’язків у викладанні наук про життя. То ж не давайте примітивних рекомендацій фахівцям, що потрібно вчити в курсі інфекційних хвороб. З Вашої “рецензії” чітко проглядається, що Ви не тільки не відвідували таку кафедру, але й не маєте уяви щодо навчальної програми, чому там вчать, і кого там лікують.

Аналогічне спростування претензії п. Смірнова стосовно бичачого ціп’яка (не Taeniarhynchus saginatus, а Taenia saginata). Такої зміни в назві паразита не всі визнають, тим паче, що назва хвороби – теніаринхоз (шифр МКБ 10 – В68.1) залишилася (с.289 “Керівництва…” та робота Р.Г.Лукшиної, 2005, с.262). Будь ласка, хоча б інколи гортайте журнали “Інфекційні хвороби”, “Медицинская паразитология” та ін. Гадаю, що ст. наук. співр. О.Ю.Смірнов у наступному своєму творі внесе відповідні зміни, бо у “великій” власній праці О.Ю.Смирнов “Краткие сведения …” аж на 56 сторінках машинопису це не віддзеркалено.

Не далеке від абсурду і звинувачення ст. наук. співр. Смірнова О.Ю. стосовно волосоголовця. Назва Trichocephalus trichiurus усталена, в усякому разі на сьогодні, тому і назва хвороби – трихоцефальоз (шифр МКБ 10 – В79) – загальновизнана (с.361 вказаного “Керівництва…”, або с.346 праці Р.Г.Лукшиної).

Будемо чекати “революційних” кроків у зміні назв хвороб за участі, або краще за авторства п. Смірнова О.Ю.

Вважаємо недоречним зауваження опонента щодо зоологічної назви: не черви, а черв’яки. Така фразеологія та дослівний переклад п. Смірнов – “розхожа” термінологія. Так, пишуть і називають “дощовий черв’як”, але що торкається біологічної назви типу, то загальновизнані назви – Плоскі черви (с.380), Круглі черви (с.253), Кільчасті черви (с.223) (див. Біологічний словник / За ред. акад. І.Г.Підоплічка, К.М.Ситника, Р.В.Чаговця. – Київ, 1974. – 551 с.); див. “Універсальний словник-енциклопедія”. 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Всеувито. Новий друк, 2003. – 1414 с. Посилання: Плоскі черви (с.972), Круглі черви (с.663), Кільчасті черви (с.592),  а не Плоскі черв’яки, Круглі черв’яки (??), як за п. Смірновим!

Таке критиканство – свідчення низької наукової культури.
Ми орієнтувалися на ці енциклопедичні видання, а не на якісь другорядні посилання за типом “Краткие сведения...”. Назви біологічних об’єктів були і мають залишатися усталеними, тим паче у підручнику, який відповідає типовій навчальній програмі.
Можна умовно погодитися щодо назви Loa-loa (с.536) через дефіс. Так, ми свідомі того, що Loa loa Guyot, 1778 має бути без дефісу. Проте коректор за аналогією зі словами україномовного походження: мало-мало, ледь-ледь, ледве-ледве (див. С.В.Шевчук. Орфографічний словник. Разом, окремо, через дефіс: 32000 слів. – К.: А.С.К., 2006. – 416 с.) і в латинську назву внесла дефіс.

Це стосується і критичної оцінки слова “організмений”, у нас – “організмовий”. Такий слововжиток не загальновизнаний, у слові “організмений” більше русизму. Нам імпонує і ближче до українського слова – організмовий рівень організації живого. Наприклад, вживаємо слово “обертовий купол”, а не “обертальний купол” тощо.
Вважаємо за доцільне радитися з мовознавцями і дійти єдиної думки. Але хіба це слово вирішує долю підручника? У пошуках недоліків опонент долучається до словоблуддя!

Принагідно радимо хоча б інколи читайте часопис “Медицинская паразитология и паразитарные болезни”. Це буде Вам корисно.

То ж перш, ніж безпідставно звинувачувати когось (цитата Смірнова О.Ю.: “Це свідчить про те, що автори зовсім не слідкують за сучасною літературою, навіть російськими виданнями”) – свідчення нетактовності та елементарної зневаги. Варто самому подивитись у дзеркало. Виходить, що Ваші “поради” не тільки недоречні, вони є результатом низької культури спілкування.

Щодо кишкової амеби, – це паразит чи сапрофіт, – покаже завтрашній день. Студент має знати, що еритроцити кишкова амеба, як правило, не фагоцитує, але за певних умов (виразкове ушкодження товстої кишки тощо) у цитоплазмі кишкових амеб трапляються фагоцитовані еритроцити та лейкоцити. Це апоптотичні форми, чи життєздатні, – залишається питанням відкритим. Називайте її, п. Смірнов О.Ю., коменсалом і доводьте це студентам під час лабораторних та практичних занять.

Не витримує критики зауваження п. Смірнова стосовно терміну “мембранні вакуолі”. Цей термін студентові відомий ще з шкільного курсу. Див., наприклад, Біологія: Навч. посібник / А.О.Слюсарєв, О.В.Самсонов та ін. – К.: Вища школа, 2003. – 622 с.
Перш за все ми намагалися, щоб студент зрозумів, що з цією мембранною структурою пов’язані молекулярні механізми везикулярного транспорту, процеси проведення електричного імпульсу по нервових клітинах, секреції гормонів, клітинного імунінтету, розвиток ембріона, внутрішньоклітинний обмін речовин тощо.

Кому, як не молекулярному біологу, личило би знати фундаментальну працю Дж.М.Фаллер, Д.Шилдс “Молекулярная биология клетки” / Руководство для врачей. Пер. с англ. – М.: Изд-во БИНОМ, 2003. – 272 с. У цій праці на с. 32 дослівно “мембранные пузырьки”. Див. розділ 4 “Молекулярные механизмы формирования и движения пузырьков” (с.95). І постає питання до опонента: – А чи варто ламати списи на рівній дорозі, ломитися у відкриті двері? У авторів підручника є своя думка, яка узгоджується з новітніми досягненнями. Ви, як викладач, розвивайте своє бачення проблеми. У тому й полягає роль практичного заняття, участь викладача в ньому, насамкінець, творчість викладача в навчальному процесі. Вам, п. Смірнов, не сподобався цей термін? – не вживайте його і не паплюжте працю великого колективу авторів. Вам ще рости й рости до них.

“Вочевидь, редактори – професори Пішак В.П. і Бажора Ю.І. – поставилися до цієї роботи поверхнево” – такого висновку наперед дійшов опонент. І безпідставно, бо подальший аналіз звинувачень, – свідчення примітивізму рецензування та критиканства.

Чого варта думка п. Смірнова “Генна мутація вперше згадується на с.28 без будь-якого пояснення...”. А, пане опоненте, відкрийте шкільний підручник “Загальна біологія”. На 1-й курс прийшов випускник середньої школи з нульовими знаннями? Або далі “... про геномні мутації, але ж термін цей до цього ніде не пояснювався” (за оригіналом п. Смірнова) “... й у тлумачному словнику (с.621) відсутній”. А Ви, п. Смірнов, відкрийте с.638 і в покажчику термінів зазначено “Мутації ... геномні с.198-200, с.314”. То ж логічно Вас запитати: “І цей термін теж не знайомий тим, хто прийшов до вищих навчальних закладів на перший курс?”. Погортайте шкільний підручник п. Смірнов.
Або посилання “2.3. Абсолютно незрозуміло... як працює формула для розрахунку коефіцієнта спадковості за конкордантністю близнюків...”. Не зрозуміло для кого, для Вас, п. Смірнов? Підручник має певний листаж, який узгоджується з визначеною кількістю годин на дисципліну. Натомість є практикум, зокрема тема практичного заняття “Близнюковий метод” і переслідує мету всебічно розглянути як ця формула працює (див. Медична біологія: Посібник з практичних занять/ За ред. О.В.Романенка. – К.: Здоров’я, 2005. – 372 с. або на с.187-190 В.П.Пішак, О.І.Захарчук Навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики. Практикум. – Чернівці: Медакадемія, 2004. – 579 с.). І тоді не треба буде за оригіналом опонента “... просто читати текст і визуджувати (??) його”. “Це що, нова форма й методика навчання?” (оригінал риторичного запитання і синтаксису опонента). Ні п. Смірнов не нова форма, а давно усталена і загальновизнана. Підручник – це путівник, а практичне заняття, – то глибинний аналіз, разом зі студентами, всебічного висвітлення і більш повного розуміння тих штрихів, які наведено в підручнику або на лекції. Практичне заняття – то вагомий інструмент в досягненні розуміння складних біологічних явищ і не потрібно нічого лукавого мудрувати п. Смірнов!

Чого вартує зауваження 2.6? Опонента не задовільняє, що “гібрид – це сукупність”. То переклад, п. Смірнов, – гібрид (від лат. hibrida, hybrida – помісь). Це слова синоніми, знайомі кожному школяру. І до того ж у тлумачному словнику (с.623) подаємо повне визначення. Зіставте Ваше визначення і наше тлумачення “Гібрид – організм, який містить ознаки і властивості генетично різних батьківських форм”. Що Вас не задовільняє, в чому полягає принципова різниця? Не так написане речення як би Вам хотілося? Даруйте.

А чого вартує п.2.9? “Дивно, що при описі старіння (с.264-266) нічого не говориться про менопаузу й клімакс. І це при тому, що автор цього розділу – жінка”. Думаємо, що тут коментарі зайві! Як кажуть: “Ну й приїхали”. При чому тут автор розділу жінка? Уважно читайте, п. Смірнов на с.264 дослівно “... характерне зменшення маси залоз, зниження їх гормоноутворювальної функції (щитоподібної, статевих залоз). Це що, торкається тільки менопаузи у жінок? І клімакс теж тільки у жінок?

Дуже дивно і зле п. Смірнов, коли повчає людина, яка в медицині має дуже поверхневі знання. Ви би посоромилися на людях показувати свій нікчемний фаховий рівень. Тут так і хочеться повторити Вашу фразеологію: “Бідні студенти!”. Так, дуже бідні, і висловити їм тільки співчуття, коли їх ведуть у світ медицини подібні п.Смірнову фахівці!

Не витримує критики п. 2.7. “Абсолютно бездарно складений покажчик термінів (с.632-644)”. Складіть краще п. Смірнов. Чомусь такого геніально складеного покажчика ми не знайшли у Вашій “великій” праці на 56 сторінках! То ж хіба з Вашого боку це не критиканство?
Великий подив і обурення нашого опонента щодо повторення матеріалу в різних розділах підручника (напр., про мутації та мутаційний процес тощо). п. Смірнов так і не дійшов розуміння структурованості у викладенні навчального матеріалу в нашому підручнику. Навчальна програма з медичної біології, як і наш підручник передбачає вивчення живої матерії за рівнями організації. Як можна описувати клітинний рівень і не розкрити причини мутаційних змін? Або як викладати про зміни, що відбуваються на рівні організму, зокрема людини, не повторивши значення мутацій, не висвітливши роль мутаційного процесу в розвитку спадкової патології, онкопатології тощо?
Так, п. Смірнов, це повторення, але на зовсім інших принципах, на різних рівнях. Ми намагаємося долучити студента до аналізу медичних проблем, демонструємо на лекціях хворих зі спадковою патологією та ін. І це є уведенням у спеціальність! Така ідея викладена в кожному з чотирьох основних розділів нашого підручника. У цьому й полягає основна і визначальна відмінність підручника “Медична біологія” від аналогічних видань, що вийшли з друку раніше.

Прикро, п. Смірнов, що Ви цього не усвідомили, а висмикуєте з основного тексту окремі уривки і піддаєте їх схоластичному, безапеляційному критиканству. Чого вартує, наприклад, Ваше посилання “Медична біологія – наука про людей” (с.16), а чому не завершуєте речення подальшим викладом “...їх походження, еволюцію, географічне поширення, чисельність людських популяцій, структуру в просторі і часі”? Вас вочевидь не задовільняє чітке формулювання? Даруйте.

І вже зовсім дріб’язкова зачіпка. Нашого опонента не влаштовує рубрикація розділів, підрозділів, параграфів тощо. А Ви, п. Смірнов, поцікавтеся, які висуваються вимоги до сучасного підручника? Тим паче, коли вища школа вступила на рейки Болонського процесу. Чи Ви знайомі зі структурою іноземних підручників? Вам би хотілося повернутися до викладання за умов церковно-приходської школи і такої ж градації підручника? Вибачайте, тоді нам з Вами не по дорозі. Вчіться розрізняти і вирізняти за деревами ліс. Іншими словами, перспективу вищої медичної школи на шляху до Європейського вибору. І тоді не будете сумувати за підручником старого зразка на кшталт зеленої кобилки.

Підручник – це не енциклопедія, щоб догодити кожному, а путівник. На те у ВНЗ є викладач, доцент, професор, а не ст. наук. співр., бо перші вчать, а другий, подібний до Смірнова О.Ю., повчає. Нетактовність у науковому спілкуванні, ще можна виправити самовдосконаленням, а безтактність та безкультур’я – це на все життя. Беріть до рук хоча б інколи Чехова, Вересаєва, та й І.П.Павлова не зашкодить!

Щоб п. Смірнову О.Ю. не було дуже дивним, рекомендуємо книгу про лауреатів Нобелівської премії, видану окремим виданням (В.П.Пішак, С.С.Бачок, Б.С.Кушнір. Медицина ХХ століття в постатях. До 100-річчя Нобелівської премії. Біографічний довідник. – Чернівці: Видавництво БДМА, 2001. – 192 с. ISBN 966-7618-92-7). На щастя, пане ст. наук. співр., ми не тільки знаємо лауреатів, а й поціновуємо їх. Вчіться, п. Смірнов О.Ю., але не повчайте. Вочевидь Ваші поради недоречні, як кажуть, “як пальцем у небо”. Є дві чудові книги “Етика поведінки” та “Етика спілкування”. Дуже радимо, якщо не маєте можливості ретельно перечитати, то хоча б їх погортайте. Це Вам допоможе.

Ваші вислови: “…абсолютно неграмотне...”, “…автори абсолютно не розуміють, про що пишуть…”, “…просто автори підручника цього не знають…”, “…абсолютно бездарно складений…”, “…абсолютно незрозуміло…” і т.п. – свідчення не дуже “високого польоту” не дуже шановного опонента Смірнова О.Ю., його “обізнаності” і “компетентності”.

Щодо стилю зачіпок Смірнова О.Ю., його критиканства, а не доброзичливої критики, особливого вміння відірвати з тексту окремі уривки речення і нищівно громити авторів, – у медицині є певний діагноз. Хай Бог боронить і захистить Вас від такої хвороби, пане Смірнов О.Ю., хоча діагноз прослідковується. Так опонують тільки потенційні пацієнти. Плакати хочеться від такої опоненції!

Виходу в світ підручника “Медична біологія” / За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори, зважаючи на об’ємність – 656 сторінок, передували або були доповнені і розвинуті деякі розділи в наступних книгах:

1. В.П.Пішак, Ю.М.Нечитайло Гельмінтози у дітей. – Чернівці: Вид-во БДМА, 2000. – 236 с.
2. В.П.Пішак, Т.М.Бойчук, Ю.І. Бажора Клінічна паразитологія. – Чернівці: Медакадемія, 2003. – 344 с.
3. В.П.Пішак, О.І.Захарчук Навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики. Практикум. – Чернівці: Медакадемія, 2004. – 579 с.
4. Медична біологія: Посібник з практичних занять/ О.В.Романенко, М.Г.Кравчук, В.М.Грінкевич та ін.; За ред. О.В.Романенка. –К.: Здоров’я, 2005. – 372 с.
5. Т.В.Сорокман, В.П.Пішак, І.В.Ластівка, О.П.Волосовець, Р.Є.Булик Клінічна генетика. – Чернівці: Медуніверситет, 2006. – 449 с.
6. В.П.Пішак, В.Ф.Мислицький, С.С. Ткачук Спадкові синдроми. Клініка, молекулярна діагностика. – Чернівці: Медакадемія, 2004. – 388 с.
7. В.П.Пішак, О.І. Захарчук Біологія. Тестові завдання. – Чернівці: Медуніверситет, 2006. – 588 с.
8. В.П.Пішак, Ю.І.Бажора, О.П.Волосовець, Р.Є.Булик Паразитарні хвороби в дітей. – Чернівці: БДМУ, 2007. – 452 с.
9. В.П.Пішак, Р.Є.Булик, О.І.Захарчук Лабораторна діагностика паразитарних інвазій. – Чернівці: Медуніверситет, 2007. – 284 с.
10.  Ю.І.Бажора, В.М.Запорожан, В.Й.Кресюн, І.М.Годзієва. – Клінічна імунологія. – Одеса, Одес. держ. мед. ун-т, 2000. – 384 с.
11.  Медична паразитологія: Атлас: Навчальний посібник / Ю.І.Бажора, А.Д.Тимченко, М.М.Чеснокова, В.В.Костюшов, О.Л.Тимчишин; За ред. Ю.І.Бажори. – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2001. – 110 с.
12. З.Д.Воробець, О.Я.Чупашко, Л.М.Сергієнко, Я.В. Матвієнко. Біологія з основами паразитології та генетики. – Львів: Кварт, 2002. – 85 с.

Зазначені та низка інших навчальних посібників є повною мірою доповненням нашого підручника. Очевидно, що п. Смірнов мало цікавиться україномовними виданнями, мета яких вдосконалити і поглибити знання студента-медика. Тому постає (вже вкотре) питання – “Для чого п. Смірнову вся ця затія?”

Наша порада Вам одна – працюйте більше, п. Смірнов, і тим задовольните свої амбіції та заздрощі!

У нашому підручнику на с.11 написано “Feci guod potui, faciant melioza potentes” і для подібних О.Смірнову, перекладено: “Я здійснив, що зміг, хто може, хай зробить краще”.

Це дуже слушно стосується Вас, п. Смірнов, опублікували аж 40 праць і дуже дрібненьку книжечку (на 56 стор.) – це малий послужний список, щоб виправдовувати звання доцента. Хоча, може, для ст. наук. співр. це і забагато? Хай Бог Вам буде суддею.

І, насамкінець, у Вас дуже замало авторитету, щоб паплюжити Комітет з державних премій, його членів, а тим більше Президента України. Схаменіться! І ще раз нагадуємо, – не міряйте всіх і вся своїм аршином.

Ваші посилання на Т.Лисенка мають до опонованої роботи таке ж відношення, як вплив світла від місяця на ріст опор електроліній. Причому тут Т.Лисенко? Хотіли показати хіба що свою “єрундицію”! Воно й видно, як кажуть, неозброєним оком!

За дорученням авторів підручника “Медична біологія”
Редактори Василь Пішак, Юрій Бажора

P.S. До нашого листа долучаємо відповідь в оригіналі проф. Г.Ф.Жегунова (одного з співавторів підручника) щодо окремих претензій Смірнова О.Ю. з молекулярної біології. Більш повне спростування абсурдних звинувачень буде зроблено у пресі у друкованому варіанті.

“В продолжение темы” – так звертається черговий “опус” п.Смірнова на www.likar.org.ua   www.forum.osvita.org.ua “А наша страна, наверное, сильно уж деградировала по сравнению с СССР, если дают Госпремию за такой учебник, как учебник Пишака”. Соромно за Вас, п. Смірнов, і можу тільки поспівчувати тим, кому доводиться спілкуватися з Вами щоденно.

А Ваша цитата: “Комитет по государственным премиям Украины и Президент В.Ющенко опростоволосились” – ні в тин, ні у ворота. Таке брюзжання, – абсолютне свідчення Вашої хворобливої маячні.

І останнє. Рецензенту Л.Т.Котляренко, на яку посилаєтеся, теж дісталося від Вас на горіхи. Це не рецензія п. Смірнов, а відгук-реквієм, вдячний учень написала про свого вчителя, проф. Н.А.Кулікову, яка передчасно пішла з життя. Побійтеся Бога!

У Вас немає не тільки меж зухвальству, а і людської гідності. Соромно!

                                                                                   
 
Замечания по поводу открытого письма О. Смирнова

Каждый ученый, каждый человек имеет право на свою точку зрения. Однако культурный и воспитанный человек всегда высказывает ее осторожно, учитывая и мнение окружающих. Тем более, он не позволит себе юродствования, издевательства и оскорбительных выражений. Тем более в адрес членов Госкомитета и Президента. Нормальный педагог и ученый, осознающий всю сложность научно-педагогической работы, имеющий хоть какие-то достижения и заслуги, всегда сможет оценить труд своих коллег. Тем более, сложнейшую и огромную работу над монографиями и учебниками. Такую работу может оценить только человек, написавший хотя бы одну книгу. Тогда работа оценивается не только с потребительской точки зрения, но и с творческой.

Конечно, наряду со значительными достоинствами учебника, что признано очень многими авторитетными учеными и педагогами, в книге есть и некоторые погрешности. Но, как говорится, не ошибается только тот, кто ничего не делает.

   1.1. Замечание справедливо и будет учтено при переиздании учебника. В настоящий момент в адрес редакции направлено письмо, с просьбой вставить соответствующую вклейку в книгу.
   1.2. Стимуляция митоза – сложный процесс, в котором участвуют не только циклины. На самом деле, фактором, стимулирующим митоз является комплекс MPF, содержащий циклин В. Однако все равно остается неизвестным стимул, вызывающий появления MPF. Похоже, что автор письма сам плохо знает этот вопрос. Следует заметить также, что по программе студенты не изучают молекулярных и биохимических механизмов митоза и других процессов. Это предусмотрено программами других дисциплин.
   1.4. На стр. 93 обнаружена опечатка. Действительно в процессе репарации участвует фотолиаза. В адрес редакции направлено письмо, с просьбой вставить соответствующую вклейку в книгу.
   1.5. Сайтом инициации трансляции в молекуле ДНК действительно является АУГ, но в молекуле иРНК таковым является его комплементарный триплет – ТАЦ.
   1.6. Замечание справедливо и будет учтено при переиздании учебника. В адрес редакции направлено письмо, с просьбой вставить соответствующую вклейку в книгу.
   1.7. Естественно, что утверждение о компартментализации касается, главным образом, эукаритических клеток. Однако и у прокариотов мембраны создают специфический компартмент самой структуры мембраны и околомембранного пространства, где происходит много, характерных только для этой зоны, процессов.
  2.11. Действительно, мутации - это очень разнообразное явление.
Известно несколько вариантов определения мутаций. Приведенное в учебнике определение довольно точно, хотя и не претендует на абсолют.

    Выпячивание многих мелких незначительных замечаний напоминает «ловлю блох». Например, упоминание о линкерной ДНК, о мембранных вакуолях, гистоновый кор и многое другое. Обычно термины вырываются из контекста и представляются в извращенном виде с оскорбительными комментариями. Практически везде просматривается злобная мелочная недоброжелательность кляузника. В целом, это неудачная авантюристическая попытка опорочить признанную и достойную работу.

Проф. Г.Ф.Жегунов