Ортопедичне лікування хворих на системний червоний вовчак з ураженням кульшового суглоба

Герасименко С. І., Громадський В.М.
Інститут ортопедії та травматопогії АМН України, м. Київ

Ураження кісток і суглобів у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ) - є актуальною проблемою і відноситься до мультифакторного ускладнення, яке зустрічається за різноманітними даними у 10 - 70 % хворих вже на ранніх стадіях захворювання.

Серед уражень опорно-рухового апарату які потребують хірургічних методів лікування у хворих на СЧВ домінує асептичний некроз голівок стегнових кісток. Зустрічається це ускладнення переважно у осіб молодого віку, часто має двобічну локалізацію і характеризується ураженням кульшових суглобів з глибокими незворотними змінами хряща і некрозом ділянок субхондральної кістки, з послідуючим утворенням секвестрів і розвитком тяжкого деформуючого остеоартрозу кульшового суглоба, що призводить до інвалідності і тяжкому фізичному стражданню хворого.

Відновити функцію суглоба на пізніх стадіях асептичного некрозу голівки стегнової кістки можливо застосовуючи тотальне ендопротезування кульшового суглоба. Але, заміна суглоба на штучний у хворих на СЧВ містить у собі великий ризик за рахунок ураження життєвоважливих органів та систем при цьому захворюванні, і може привести до їх декомпенсації під час оперативного втручання.

У клініці захворювань суглобів у дорослих ІТО АМН України прооперовано 7 хворих на СЧВ із асептичним некрозом голівок стегнових кісток. Цим хворим виконано 10 тотальних ендопротезувань кульшового суглоба. Цементний метод ендопротезування виконано трьом хворим, безцементний у чотирьох хворих. У однієї хворої довелося застосувати кісткову аутопластику у зв'язку з деструкцією не тільки голівки стегна, але й даху вертлюжної западини. Характерною особливістю ураження кісткової тканини у хворих на СЧВ слід відмітити остеопороз. Але його ступінь не дорівнює тим показникам, які характерні для хворих на ревматоїдний артрит. Усі хворі були жінки віком від 18 до 42 років. Середній строк від початку захворювання склав 5,6 роки. Результати ендопротезування у даної групи хворих, або у хворих на ревматоїдний артрит, деформуючий остеоартроз були однаковими. Серед ускладнень під час операції і в найближчому післяопераційному періоді двічі відмічали помірні ознаки наднирникової недостатності, а також у двох випадках спостерігали загострення люпус-нефриту. Середній строк післяопераційного спостереження складає 5,5 роки. Скарг, клінічних і рентгенологічних ознак ускладнень з боку імплантованих ендопротезів ми не спостерігали. Усі ускладнення у післяопераційному спостереженні були пов'язані із соматичною патологією за рахунок прогресування СЧВ.