Тактика лікування переломів стегнової кістки з наявністю ніжки ендопротеза
Герцен Г.І. Остапчук М.П.
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна.
Мета дослідження: підвищити ефективність остеосинтезу переломів стегнової кістки, при наявності ніжки ендопротезу кульшового суглобу.
Матеріали і методи
Після аналізу результати лікування 34 пацієнтів з переломами стегнової кістки і наявністю ніжки ендопротезу, ми розробили та дали рекомендації відносно вибору методу лікування в залежності від локалізації, характеру, стабільності перелому, стабільності імплантату.
Згідно з вдосконаленою нами класифікацією ми виділяємо наступні типи переломів стегнової кістки і відповідні лікувальні заходи.
- Тип 1 - косі і поперечні переломи великого вертлюгу і переломи діафіза стегнової кістки на рівні ніжки імплантату без зміщення кісткового «ложа». В цих випадках при стабільній ніжці ендопротезу і відламків лікування - консервативне . При переломах великого вертлюга постільний режим до 3-4 тижнів, при переломах стегнової кістки - до 8 тижнів з послідуючим ходінням при допомозі костилів, без навантаження на оперовану кінцівку до 12- тижнів. При зміщенні фрагментів великого вертлюга ефективна його репозиція та фіксація 1-2 гвинтами.
- Тип 2 - перфорація діафізу стегнової кістки рашпілем чи ніжкою імплантату або перелом діафізу стегнової кістки на рівні ніжки імплантату зі зміщенням кісткового «ложа» імплантату. Під час операції, необхідно виправити направлення рашпіля, а після цього і ніжки ендопротезу в кістково - мозковій порожнині. При переломах стегнової кістки використовують серкляжі з проволоки, які створюють стабільне положення ніжки під час полімеризації кісткового цементу. Застарілі випадки перфорації і переломів стегнової кістки вимагають, як правило, ревізійного ендопротезування із-за явної нестабільності ніжки ендопротезів.
- Тип 3 - перелом діафізу стегнової кістки на рівні ніжки імплантату зі зміщенням багато уламкового кісткового «ложа» імплантату, при яких нестабільна як ніжка ендопротеза, так і відламки стегнової кістки, лікування - ревізійне ендопротезування з використанням імплантатів з довгою ніжкою та кісткова пластика.
- Тип 4 - поперечні, косі, уламкові переломи діафізу стегнової кістки під ніжкою ендопротезу зі зміщенням. При таких переломах стегнової кістки , в силу стабільності ніжки, можливий як металоостеосинтез так і скелетний витяг. Але традиційний остеосинтез внутрішньо-кістковими та накістковими імплантатами в більшості випадків неможливий із-за наявності ніжки ендопротезу в кістково - мозковій порожнині, через це використовують лапчасті» накісні імплантати або накісні пластинки з проволокою.
Із 34 пацієнтів з переломами стегнової кістки під час і після ендопротезування кульшового суглобу, в 20 випадках виконаний металоостеосинтез стегнової кістки, в т.ч. в 11 випадках - металоцементний. 14 пацієнтам проведене консервативне лікування (кістяковий витяг, іммобілізація гіпсовою пов'язкою). У 26 хворих після проведеного лікування досягнуті добрі віддалені клініко-рентгенологічні результати, у 8 - задовільні.
Висновки
- Перелом стегнової кістки ускладнення яке може виникнути під час операції ендопротезування кульшового суглобу внаслідок пошкодження стегнової кістки рашпилем чи ніжкою ендопротезу, а також в післяопераційному ранньому та віддаленому періодах, частота його становить 3-5% випадків.
- Удосконалена нами класифікація переломів стегнової кістки при і після ендопротезування кульшового суглобу враховує фактори, найбільш важливі для визначення тактики подальшого лікування: локалізацію, характер, стабільність перелому, стабільність імплантату та наявність остеопорозу. В залежності від характеру перелому стегнової кістки, згідно класифікації, ефективні консервативні або оперативні методи лікування - остеосинтез, кісткова пластика і ревізійне ендопротезування.
Металоцементний остеосинтез переломів стегнової кістки показаний при нестабільних переломах стегнової кістки на рівні ніжки імплантату з використанням традиційних імплантатів (пластини, гвинти). Такий остеосинтез дозволяє проводити раннє функціональне навантаження, попередити розвиток ускладнень.
|
