Порушення реологічних властивостей крові і ендотеліальної функції судин у хворих на реактивний спондилоартрит

Єгудіна Є.Д., Гомозова О.А., Чибисова І.Ю., Шаповалова В.В.
Медичний університет, Донецьк, Україна

При ревматоїдному й псоріатичному артритах виникають порушення реологічних властивостей крові (РВК), які перебігають з підвищенням в'язкості плазми і погіршенням агрегаційних характеристик еритроцитів й тромбоцитів, а в цілому є біофізичною характеристикою, котра відображає зсуви плинності крові по судинах та наявність ендотеліальної дисфункції судин. Можна припустити, що визначення порушень РВК у хворих на реактивний хламідійний артрит (РХА) сприятиме з'ясуванню нових ланок патогенезу захворювання і розробці нових методів лікування.

Під спостереженням знаходились 107 хворих на РХА у віці від 16 до 55 років (у середньому 33+1,0 роки). Серед обстежених пацієнтів було 52% чоловіків та 48% жінок. Тривалість захворювання складала від 1 місяця до 28 років. І ступінь активності патологічного процесу констатований у 30% спостережень, II - в 42%, III - в 28%. Хламідії в мазках з урогеніталій виявлено у 90% хворих, а підвищений рівень антитіл до хламідій у сироватці крові - у 94%. Моноолігоартрит констатований у 25% чоловіків та 12% жінок. Сакроілеїт спостерігався у 29% від числа обстежених хворих, тендовагініти - у 39%, ентезопатії - у 22%, спондилопатії - у 32%, ураження урогеніталій - у 94%, очей (увеїт, кон'юнктивіт) - у 38%, шкіри, її придатків та слизових оболонок (псоріазоподібний висип, кератодермія долоней та підошв, оніходистрофія, ерозії ротової порожнини, цирцинарний та ксеротичний баланіт, кільцеподібний баланопостит) - у 18%, серця (міокардит, міокардіодистрофія, аортальні та мітральні пороки серця) - у 58%, нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит)-у 42%.

У 94% хворих на РХА порушуються агрегаційні (у 67% випадків) та механічні (у 89%) властивості еритроцитів, більш виразні у чоловіків, що взаємопов'язано з ураженням серця, нирок, очей та вегетативної нервової системи, а також з рівнем артеріального тиску. Індекс агрегації еритроцитів визначає збудливість міокарда та електричну провідність серця, стан його клапанного апарата та розміри камер. Якщо зі змінами агрегаційних властивостей еритроцитів більшою мірою пов'язана діастолічна функція лівого шлуночка, то зі станом механічних властивостей - систолічна. Порушення тромбоцитарної ланки РВК розвиваються у 98% хворих на РХА (підвищення агрегації тромбоцитів - у 77% випадків, зменшення кількості дискоцитів - у 93%), показники якої мають певні зв'язки зі станом еритроцитарної складової РВК, статтю хворих, ступенем активності патологічного процесу, рівнем у крові протихламідійних антитіл, тяжкістю кардіоміопатії, вони визначають розвиток діастолічної та систолічної дисфункції лівого шлуночка, порушень збудливості міокарда та електричної провідності серця. Підвищення в'язкості плазми спостерігається у 64% хворих на РХА, фібриногену - у 82%, ліпопротеїдів низької густини - у 52% на тлі зменшення в'язкоеластичних (у 73%) та релаксаційних (у 62%) властивостей сироватки крові, показники яких корелюють між собою та з параметрами тромбоцитарної ланки РВК, пов'язані з віком пацієнтів, ступенем активності патологічного процесу, тяжкістью сакроілеїтів, тендовагінітів, уражень урогеніталій, очей, шкіри та вегетативної нервової системи, визначають зміни опорно-рухового апарата та серця (ураження аортального клапана, гіпертрофію міокарда лівого шлуночка).

При РХА змінюються показники ендотеліальної функції судин у вигляді підвищення вмісту у крові циклічного гуанозинмонофосфату, ендотеліну-1, збільшення або зменшення концентрації нітритів, які спроможні впливати на плазмову ланку РВК, активувати патологічний процес, визначати рівень артеріального тиску та розладу вегетативної нервової системи. Ендотеліальна функція у хворих на РХА тісно пов'язана зі станом ліпідного обміну, який залежить від тривалості захворювання, ступеня активності патологічного процессу, тяжкості сакроілеїту та кардіопатії, рівнів артеріального тиску та судинного опору, а вміст загальних ліпідів, холестерину, тригліцеридів, фосфоліпідів, ліпопротеїдів високої та низької густини впливає на еритроцитарну, тромбоцитарну та плазмову ланки РВК, що обґрунтовує при порушенні агрегації еритроцитів додаткове використання в лікуванні статинів, а у випадках гіперагрегації тромбоцитів - фібратів.

Ефект від лікування досягається у 98% хворих на РХА, залежить від наявності сакроілеїту, тяжкості спондилопатії та нефропатії, порушень електричної провідності серця й систолічної функції лівого шлуночка. Усім хворим на РХА показано комбіноване призначення антибіотиків, циклоферону та поліферментних сумішей, а для корекції змін еритроцитарної ланки РВК - фібратів. У якості антиагрегантів доцільно підключення нестероїдних протизапальних препаратів з груп оксикамів і коксибів, незалежно від ступеня тяжкості ураження опорно-рухового апарата. Для корекції змін еритроцитарної ланки РВК доцільно підключення статинів (ловастатин по 10-20 мг/доб, симвастатин по 5-10 мг/доб, правастатин по 10-40 мг/доб, флувастатин по 20-40 мг/доб), а у випадках порушень тромбоцитарної ланки - фібратів (фенофібрат по 200 мг/доб, ципрофібрат по 100 мг/доб).