КЛІНІКА “ВОЛИНСЬКОГО” ЗОБА.

Клініка зоба вивчена у 400 хворих,які лікувались з 1951 по 1958 рік у хірургічному відділенні обласноі лікарні. В цей же час проводилось обстеження населення на зоб,яке представлене на початку даної праці. Серед хворих було 374 жінки та 26 чоловіків. За віком хворі розподілялись наступним чином: до 10 років — 1, від 10 до 15 років — 8, від 15 до 20-38, від 21 до 30 — 93, від 31 до 40 — 99, від 41 — 50 — 107, від 50 до 60 — 51, та понад 60 років — 3 хворих. Найбільше хворих було за віком від 30 до 50 років.
За професією, серед наших хворих, працівників сільського господарства — 260, робітників — 92, та службовців — 48. Дифузний зоб був у 103, в тому числі 3 ступеня — 46, 4 ступеня — 42,5 ступеня — 16. Змішаний зоб визначали у 185 хворих, з них відповідно 3-55, 4- 106, 5- 24. Вузловий зоб спостерігався у 112, у тому числі за ступенем відповідно 57, 43, 12.Таким чином серед, 400 хворих зоб 3 ступеня був у 158, 4 ступеня — 190, 5 ступеня –52.
У хворих з північних районів області частіше зустрічаються дифузні, з південних — змішані форми зобу. Що пов’язано з розміщенням південних районів у передгір’і Карпат. Великі зоби зустрічались у перші роки праці. Згідно з даними Г.М. Гуревича, на Волині переважають дифузні форми зоба. П.О.Кучеренко (1936) повідомив, що дифузний зоб на Волині зустрічається в 79,6%,вузловий — у 5,3%.
Серед 400 хворих зоб 3 — 4 ступеня спостерігався у 348. За характером функціонального стану щитовидної залози, тиреотоксикоз був у 254, хворих еутиреоїдний — 146. Гіпотиреозу ми не спостерігали Г.М. Гуревич у 1932 році характеризує “волинський” зоб як еутиреоїдний, в 1-3% зустрічається “латентний” базедовізм.Кретинізм за О.П.Кучеренко(1934) на Волині зустрічаеться в 0,05%. Ф.Я.Примак (11936) вважае, що “волинський” зоб часто проявляється тиреотоксикозом.
В області в 1951 — 1952 роках переважали хворі з еутиреоїдною формою зоба (98), у 1953 — 1955 з явищами тиреотоксикозу (146), у 1956 — 1958 відмічаеться значне зменшення тиреотоксикозу. Наведені дані можна пояснити тиким чином: після проведеного в 1951 році обстеження населення були виявлені, в основному, еутиреоїдні форми зоба, які були оздоровлені хірургічним шляхом.З покращенням надання населенню медичної допомоги та проведенням диспансеризаціі були виявлені тиреотоксичні форми зоба. В цей час зросло довір’я населення до хірургічного лікування зоба, що сприяло направленню хворих з тиреотоксикозом в обласну лікарню, де були засвоєні операції при вказаній патології.
Під час вивчення давності захворювання встановлено,що до 1 року хворіли зобом 60 пацієнтів, до 3 років — 115, до 5 років –74, до 10 років — 69. Більше всього було пацієнтів з давністью захворювання від 5 до 10 років.Зобом хворіли, в основному корінні мешканці області. Приїжджі з інших областей також захворювали зобом, який проявлявся тиреотоксикозом. Особливо це стосується приїжджих, які проживають у Млинівському (річка Іква), Рівненському (річка Горинь), де є значні зобогенні фактори (низький рівень йоду в грунті та воді, як зазначає П.С.Савченко.) У поганих матеріальних умовах проживало 107 пацієнтів,задовільних — 227.Санітарно — гігієнічні умови були поганими у 143 та задовільними у 191. До поступлення в обласну лікарню. 130 хворих лікувались у районній лікарні та 113 в ендокринологічному диспансері.Найбільш характерними симптомами зоба у наших пацієнтів були: збільшення щитовидної залози, розширення границь серця, роздратування дрижання китиць, екзофтальм при тиреотоксикозі. Серцебиття спостерігалось у 164, осиплість голосу в зв’язку з тиском зоба на гортанний нерв — у 14, здавлення трахеі при зобі 5 ступеня — у 45.
Серед 254 хворих тиреотоксикозом, первинний тиреотоксикоз був у 5.У 76 він розвинувся після психічноі травми, після перенесеноі ангіни (у 13), після грипу — у 11. У 84 хворих першими симптомами захворювання тиреотоксикозу була подразливість,с ерцебиття та розлади сну. На збільшення щитовидноі залози лікарі не звернули уваги.
Збільшення тільки правоі долі залози ми знайшли у 97хворих, лівоі — у 32, перешийка — у 62 хворих, у 209 випадках було збільшення двох долей та перешийка.У 42 хворих зоб був частково загрудинний. У 2 — повне внутрішньо грудне розміщення зоба. Розширення вен над зобом було у 197 хворих, погана рухомість залози — у 74, у 14 знайшли окостеніння зоба. При об’єктивному обстеженні спостерігалось понижене харчування у 18 хворих.
Одним з важких ускладнень тиреотоксикозу є пораження органів кровообігу. В механізмі серцево-судинних розладів під час тиреотоксикозу важливе значення мають нервові зв’язки між серцем та щитовидною залозою. Згідно даними В.І. Акімова (1949) існуе тісний зв’язок шляхом інервації між щитовидною залозою з органами шиї, серцем, магістральними судинами, а також пряма участь в інервації щитовидної залози верхнім та частково середнім серцевим нервами. Границі серця були розширені у 183 хворих. Пульс до 80 ударів у хвилину був у 158, до 100 — у 124, до 120 — у 95, вище 120 — у 52. При важких формах тиреотоксикозу на верхівці серця вислуховували систолічний та діастолічний шуми,визначали порушення ритму серця. Підвищення артеріального тиску до 180-190 мм рт.ст. виявлено у 121 хворого. Ренгеноскопічно відмічено розширення границь серця під час тиреотоксикозу, деяке обмеження рухомості діафрагми та загрудинне розміщення зоба. Правограма на ЕКГ була у 58, лівограма — у 135, дифузно-дистрофічні зміни міокарду — у 216, коронарна недостатність -у 9, миготлива аритмія — у 9. Бачимо, що під час тиреотоксикозу виявлені значні порушення серцево-судинної системи, яке вимагало ефективної передопераційної підготовки.
З очних симптомів легкий екзофтальм спостерігали -у 81 хворого,значний — у 55, симптом Грефе –у 57, Мебьюса — у 69 та Штельвага — у 39. Тремор пальців китиць був у 174 тремор усього тіла — у 16 хворих. Під час дослідження крові у 28 хворих знайшли зниження гемоглобіну (нижче 50%), у 193 — підвищення лімфоцитів (вище 30%). У 55 хворих тиреотоксикозом визначали основний обмін; до + 20% — у 17,до +35% — у 18, до +50% — у 20 хворих. При частково загрудинних зобах шляхом спірометрії вивчали зовнішнє дихання, яке проявлялось у цифрах від 1800 до 2400.
Ми вивчили патогістологічну картину у 200 видалених зобів. Знайшли наступні морфологічні форми зоба: мілкофолікулярний колоідний зоб — 33, середньофолікулярний колоідний зоб — у 42, великофолікулярний колоідний зоб — у 2, паренхіматозний зоб — у 18, мілко та середньофолікулярний колоідний зоб — у 85,середньо та великофолікулярний колоїдний зоб — у 12, рак — у 2. Г.М. Гуревич (1935) вважае, що в “волинському” зобі переважає макрофолікулярний колоїдний зоб, характерний для ендемічного зоба.
Таким чином ендемічний зоб за клінічними спостереженнями обласної лікарні характеризується за наступними даними: ураження населення північних районів області зобом менше від південних, серед оперованих хворих переважає змішаний зоб 3-4 ступеня (рис. 2). По функціональним характером щитовидної залози переважають хворі з явищами різного ступеня важкості тиреотоксикозу із порушенням серцево-судинноі системи.
Згідно з літературних даних та наших спостережень, чітко видно, що особливої відмінностіув величині, формі, ступеня зоба та клініці на Волині а в сусідніх областях Західноі України немае. В зв’зку з цим необгрунтоване виділення в якісь особливі, своєрідні види “прикарпатського”, ”буковинського” та інших ендемічних зобних вогнищ. Також невірним є твердження Г.М. Гуревича, який в 1932 році обстежив населення одного з районів східної Волині (Коростенський) та виділив “волинський” зоб. Вважаємо, що термін “волинський” зоб необхідно залишити в літературі тільки як історико-етнографічне поняття. Тому можливо говорити про ендемію зоба в Рівненській, Волинській та інших областях України. Однак це не є протиріччям необхідності вивчення всього комплексу питань, які пов’язані з різними ендемічними вогнищами. Чим повніше будуть висвітлені ці питання для кожної областітим більше даних для швидкої ліквідації ендемічного зоба. Це стосується також і хірургічного лікування хворих зобом.