бабушка - инвалид 1 группы?

ритерії встановлення груп інвалідності

     2.1. Перша група інвалідності
     Підставою для   встановлення   першої  групи  інвалідності  є
стійкі,  значно  вираженої  важкості  функціональні  порушення   в
організмі,   зумовлені   захворюванням,   травмою   або  уродженим
дефектом,  що призводять  до  значного  обмеження  життєдіяльності
людини, неспроможності  до самообслуговування і викликають потребу
в постійному,  що не регулюються,  сторонньому нагляді, догляді чи
допомозі.
     До I групи належать особи з найважчим  станом  здоров'я,  які
повністю   нездатні   до  самообслуговування,  потребують  повного
постійного стороннього догляду,  допомоги або  нагляду,  абсолютно
залежні  від  інших  осіб  або,  які  частково здатні до виконання
окремих  елементів   самообслуговування,   потребують   постійного
стороннього догляду,  допомоги або нагляду, залежні від інших осіб
у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій.
     Критерії встановлення  I  групи інвалідності:  нездатність до
самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність
до  самостійного  пересування  чи повна залежність від інших осіб;
нездатність  до   орієнтації   (дезорієнтація);   нездатність   до
спілкування; нездатність контролювати свою поведінку.

     2.2. Друга група інвалідності
     Підставою для   встановлення   другої  групи  інвалідності  є
стійкі,  визначеної важкості функціональні порушення в  організмі,
зумовлені   захворюванням,  травмою  або  уродженим  дефектом,  що
призводять  до  значного  обмеження  життєдіяльності  людини,  при
збереженій  здатності  до самообслуговування,  однак не викликають
потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.
     Критерії встановлення II  групи  інвалідності:  здатність  до
самообслуговування  з  використанням допоміжних засобів і (або) за
допомогою інших осіб;  здатність  до  самостійного  пересування  з
використанням  допоміжних засобів і (або) за допомогою інших осіб;
нездатність до  трудової  діяльності  чи  здатність  до  виконання
трудової  діяльності у спеціально створених умовах з використанням
допоміжних засобів і (або) спеціально обладнаного робочого  місця,
за  допомогою інших осіб;  нездатність до навчання чи здатність до
навчання тільки у спеціальних учбових закладах або за спеціальними
програмами  вдома;  здатність до орієнтації в часі і просторі,  що
потребує  допомоги  інших  осіб;  здатність   до   спілкування   з
використанням  допоміжних засобів і (або) за допомогою інших осіб;
здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку  тільки
при допомозі сторонніх осіб.
     До II групи інвалідності можуть  належати  також  особи,  які
мають  дві  або  більше  хвороби,  що  призводять до інвалідності,
наслідки травми або  уроджені  дефекти  та  їх  комбінації,  що  в
сукупності   функціональних   порушень   призводять   до  значного
обмеження життєдіяльності людини та її працездатності.
     Друга група   визначається   інвалідам  з  дитинства  (учням,
студентам) на період навчання;  після закінчення учбового  закладу
надається  довідка  про придатність їх до роботи внаслідок набуття
професії.
     Інваліди II  групи  можуть  виконувати  ту  чи  іншу роботу в
спеціально створених умовах: в спеціальних для інвалідів цехах, де
забезпечується  організація  особливого  режиму  праці (скорочення
робочого дня,  індивідуальні норми виробітку,  додаткові перерви у
роботі,  суворе  дотримання  санітарно-гігієнічних норм,  медичний
нагляд і систематична лікарська допомога і т. ін.), на  спеціально
створених  робочих  місцях,  в  надомних  умовах  з індивідуальним
ритмом роботи без  обов'язкових  норм  виробітку,  з  доставкою  в
необхідних  випадках  сировини  додому та прийманням вдома готової
продукції.
     Інваліди II  групи  можуть  виконувати  не протипоказані види
праці,  в тому числі і висококваліфікованої, у будь-яких установах
і   на  підприємствах  різних  форм  власності,  де  адміністрація
забезпечує спеціальні умови (наприклад, ненормований робочий день,
невеликий   обсяг   роботи,  необхідні  перерви  в  роботі,  режим
харчування, окремі приміщення і т. ін.).

     2.3. Третя група інвалідності
     Підставою для  встановлення  третьої  групи  інвалідності   є
стійкі,  помірної  важкості  функціональні  порушення в організмі,
зумовлені   захворюванням,   наслідками   травм   або   уродженими
дефектами,   що   призвели   до   помірно   вираженого   обмеження
життєдіяльності,  в  тому  числі  працездатності,  які  потребують
соціальної допомоги і соціального захисту.
     Критерії встановлення III групи  інвалідності:  здатність  до
самообслуговування  з використанням допоміжних засобів;  здатність
до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового
пересування  та  скорочення  відстані;  здатність  до  навчання  в
учбових  закладах  загального  типу  при  дотриманні  спеціального
режиму   учбового  процесу  і  (або)  з  використанням  допоміжних
засобів,  за допомогою інших осіб  (крім  персоналу,  що  навчає);
здатність  до орієнтації в часі,  у просторі за умови використання
допоміжних засобів;  здатність до спілкування, що характеризується
зниженням  швидкості,  зменшенням  обсягу засвоєння,  отримання та
передавання інформації.
     Помірно виражене   обмеження   життєдіяльності   визначається
частковою втратою можливостей до повноцінної  трудової  діяльності
(втрата  професії,  значне  зниження  кваліфікації  або  зменшення
обсягу трудової діяльності;  значне утруднення в набутті  професії
чи  в  працевлаштуванні):  значне  зменшення  (більше ніж на  25%)
обсягу трудової діяльності;  втрата професії  чи  значне  зниження
кваліфікації;   значне   утруднення   в   набутті  професії  чи  в
працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають
професії.